Прикриваючись мандатом: депутат облради Дмитро Сіреджук знищує пам’ятку архітектури Івано-Франківська?

Мова йде про так звану садибу Гриневичів, що на вулиці Василіянок, 52 в обласному центрі. Кам’яниця збудована майже 200 років тому й унікальна тим, що на сьогоднішній день – це єдиний будинок, який зберігся після сумнозвісної Мармулядової пожежі 1868 року і який демонструє давню міську архітектуру.

У 1980-их роках помешкання Гриневичів слугувало явочною квартирою для забороненої УГКЦ. Тут також неодноразово збиралися дисиденти Левко Лук’яненко, Микола Поровський, Роман Круцик.

14 березня 2001 року в цьому будинку було відкрито один з наймолодших музеїв міста — музей української родини Гриневичів. В ньому експонувалися зібрані з ініціативи «Союзу українок» матеріали про внесок цієї родини в національне відродження, зокрема й матеріали, які стосувалися письменниці Катрі Гриневичевої (1875-1947 рр.), яка брала активну участь у демократичному жіночому русі в Галичині. Ірина Вільде називала Катрю Гриневич «неперевершеним майстром стилю в українській літературі». Музей відкрили в оселі племінниць Катрі Гриневичевої — сестер Дарії та Ірини Гриневичів, які, згідно заповіту, наприкінці 90-х років подарували свій будинок міському осередку «Союзу українок», щоб створити в ньому музей родини Гриневичів. Союзянки Івано-Франківська три роки збирали матеріали для майбутньої експозиції в архівах Львова, Києва, Івано-Франківська. В музеї було понад тисячу експонатів. Вони відображали побут станиславівської інтелігенції (антикварні меблі, картини, посуд), представляти фотоматеріали про членів великої родини Гриневичів.

Втім, проіснував музей всього лиш 10 років. Виявилося, що «Союз українок» не здатний за власні кошти утримувати садибу. Експозицію було згорнуто, приміщення опустіли. Згодом покинуту напризволяще будівлю вподобали безхатченки.

В 2013 році громадськість намагалася привернути увагу до проблеми, але, на жаль все стало лише гірше.

Союзанки нарікали на те, що частина будівлі належить іншому власнику, який мешкає за кордоном і тому вони, без його згоди не можуть займатися ремонтом. Проте, співласник знайшовся. Його відшукав Дмитро Сіреджук, представник компанії «ВД груп», а зараз ще й депутат Івано-Франківської обласної ради від партії «УКРОП».

Як не дивно, але «Союз українок» швидко знайшов спільну мову з представником олігархічної складової суспільства й заключив з ним договір, згідно якого вони дають згоду на знесення будинку Гриневичів, а він на цьому місці будує новобудову і виділяє союзянкам 150 квадратних метрів на першому поверсі для потреб організації.

Відбулася перша містобудівна рада, на якій проектанта Назара Чулупа зобов’язали розглянути варіанти збереження автентичної садиби Гриневичів. Втім, громаді був представлений проект восьмиповерхового житлового будинку, згідно з яким старовинну кам’яницю руйнують цілком, а у фасад новобудови вставляють елементи, які імітуватимуть фасад садиби Гриневичів.

Що дивує в цій ситуації, так це обопільне бажання «Союзу українок» та представника політичного проекту олігарха Коломойського Дмитра Сіреджука зруйнувати історичну пам’ятку Івано-Франківська. Ну, забудовнику дивуватися нічого. Адже це подібні йому палили одноповерхові будинки на вулиці Гаркуші, щоб збудувати там багатоповерхівки, адже це подібні йому фактично знищили автентичну одноповерхову забудову на вулиці Шевченка, адже це подібні йому забудували середмістя архітектурними монстрами, спотворивши історичне обличчя міста. Але «Союз українок» з їхніми патріотичними гаслами, їхнім, начебто, опікуванням історичною спадщиною, таки здивував. В даному контексті можна згадати історію з «Будинком вчителя» за адресою Мазепи, 35-А. Вчителям теж обіцяли площу на першому поверсі новобудови. В результаті новобудова постала, а «Будинок вчителя» тісниться в кількох кімнатах в будинку на вулиці Чорновола. Та, схоже, ніхто не хоче вчитися на чужих помилках.

Втім, проти спільного рішення укропівця та союзанок активно виступила громадськість, що вкрай роздратувало пана Сіреджука.

«Будинок вже років двадцять стоїть, розсипається, нікому до нього не було діла взагалі, ніхто навіть там нічого не прочищував. А тепер знайшлися добрі люди, які хочуть разом з «Союзом українок» зробити добру справу, і зразу всім стало цікаво і починають палки в колеса пхати. Ми ж не просто будуємо будинок з ціллю комерції, а робимо нормальний підхід, передбачили музей. На даний час немає ні музею, ні будинку – нічого. Одна руїна. Ми все робимо законно. Купили приміщення, земля у нашій власності, ми просто хочемо порадитись, як краще це зробити», – саме так відповів він громадським активістав за твердженням видання «Галицький кореспондент».

Що ж, юридично, наче все законно, але внаслідок цієї оборудки Івано-Франківськ втратить ще одну свою історичну пам’ятку. До речі – це наслідок політики, яку останні роки проводили Єдиний розрахунковий центр та влада Івано-Франківська. Адже це вони стверджували, що стежити за історичними будівлями – це обов’язок власників помешкань. Воно, наче й так, за логікою. Але є винятки, як у випадку з садибою Гриневичів, коли влада мала б докластися до порятунку історичної спадщини, а не перекладати все на плечі незаможних міщан.

Та, схоже, міська влада вирішила не морочити собі голову. Нещодавно стало відомо, що Департамент архітектури ще у вересні минулого року видав містобудівні умови й обмеження для нового будівництва на розі Богунської та Василіянок, на ділянці, де розташована старовинна садиба Гриневичів. Зрештою, єдині вимоги, які висунула влада – зменшити кількість поверхів з восьми до п’яти, хоча, згідно генплану міста, територія, де доживає останні дні історична кам’яниця, призначена для садибної житлової забудови, що передбачає будівництво не вище трьох поверхів.

Але виглядає так, що дана «нестиковочка» не хвилює й нову «сводівську» владу міста, яка дає зелене світло представнику олігархічної партії на знищення історичної пам’яті мешканців Івано-Франківська.

Коли вся ця історія починалася, Дмитро Сіреджук, ще не був прикритий укропівським мандатом. А хто ж його зупинить тепер?