За списками залишків партії Тимошенко підуть “акули пера” – Мустафа Найєм та Сергій Лещенко.

Версії поцікавились у експертів та політиків з Івано-Франківська та області, чи варто цим журналістам іти в політику.

Ігор Ткач – політолог, аналітик

tkach_igor

Журналістика – сторожовий пес демократії – це дослівна цитата із європейських документів. Журналісти фактично займаються тим, що пильнують чистоту політичних рядів, хто хворіє на хабарництво, корупцію, державну зраду, порушення прав людини, клептоманію в особливо великих розмірах, політичну проституцію та інші нездорові речі – таких в демократичних суспільствах належиться «з’їсти». Тобто надати максимум розголосу, довести ситуацію і фігуранта до громадського осуду і несприйняття і перекреслити публічну кар’єру. Це і є робота справжньої журналістики, в таких суспільствах журналісти – «санітари лісу». Вважається, що влада через ті можливості які має по замовчуванню може піддаватися пильнішому дослідженню, критиці, межа приватності політиків інша ніж в звичайних громадян. Питання в тому, що Україна попри всі деклараціє ще не є суспільством демократичним, тобто скільки б журналісти не писали і не знімали викривальних матеріалів – то фігуранти цих справ рідко бувають належно покарані.

Часто їх навіть не звільняють з роботи, а переводять на інші посади чи в інші регіони. Таких чомусь знову обирають на виборах тощо. В нормальній ситуації журналісти мають писати матеріали, а вже «розслідуваннями» має займатися прокуратура.

В нас же журналіст змушений бути в окремих ситуаціях більше громадським активістом, в інших – слідчим, ще в інших технологом, ще в інших політиком. Коли журналісти масово йдуть в політику це ознака того, що в суспільстві все дуже погано, це значить, що писати і викривати мало і треба самим братися за цю важку роботу, це означає, що вже майже нікому нема віри. Що стосується персонально топових журналістів Лещенка чи Наєма, Чорновол та інших – то до них вже є багато питань. Скажімо так, до впливових журналістів більше питань і уваги аніж до рядових трударів професії.

А коли вони ще й стануть політиками, то взагалі мусять бути як на долоні. Ризик такого походу у владу полягає в тому, що коли вчорашній журналіст під мікроскопом буде виглядати таким же, як вчорашній герой своєї ж публікації або й ще гіршим, то ситуація в суспільстві стане ще гіршою. Тотальна недовіра може повністю демонтувати залишки легітимної влади.

Хоч і дійсно, в журналістському колі є люди, котрі професійно знаються й на інших професійних сферах, а їх особистісні якості є досить високими, набагато вищими, аніж багатьох державних нинішніх чиновників.

Іван Харук – журналіст, депутат обласної ради

1

Думаю, що журналістам варто іти в політику. Оскільки вони принесуть цінності справедливості. Але не всі журналісти є такими і в професійній діяльності. Щодо цих то я «за», вони будуть корисними, як фільтри для нашого політичного істеблішменту.

Микола Грабовецький – засновник проекту Версії, політолог

3

На мою думку це неправильно. Вони просто з 4 гілки влади адаптуються під політичні реалії і втратять сенс своєї журналістської діяльності. А свої журналістські навики використовуватимуть у руслі політики.

Тарас Случик – політолог, аналітик

sluchyk

На мою думку Мустафа Наєм та Сергій Лещенко, мабуть, найкращі журналісти-розслідувальники в Україні. І роблять набагато більше для спільного блага як журналісти ніж більшість нардепів. Тому не думаю що вони будуть взагалі колись балотуватись до Верховної ради, а навіть якщо і будуть то не факт, що стануть ефективними парламентарями.

А Тетяна Чорновол вже давно не журналіст, а політик. Вона невдало балотуватись в 2012 році по одномандатному мажоритарному виборчому окрузі на Львівщині. Тому її поява у списку якоїсь із політичних партій не є несподіванкою.

На мою думку професійні журналісти роблять для того, щоб в Україні була якісна політика набагато більше ніж більшість нардепів. Тому професійним та успішним журналістам краще навчати молодше покоління та навчати журналістському ремеслу інших.

Ольга Сікора – народний депутат від Прикарпаття

sikora

Я вважаю, що журналіст не мав би іти в парламент. Цей парламент буде сформований на основі партійних подань. Хоча, якщо журналіст піде як само висуванець, то це ще може бути зрозуміло, а якщо він іде від партії, то це буде задурювання мізків виборцям.  Як на мене, то непорядно журналістові підтримувати позицію певної партії. Я б сказала, що це стосується Мустафи Наєма, який є сильним журналістом і відомими своїми гострими матеріалами.

Щодо Тетяни Чорновол, то її як журналіста вже можна і не розглядати. Вона вже пробувала себе в політиці. Якщо журналісти будуть шукати собі місце у провладних списках, то ганьба їм.  Кому суспільство повинно тепер вірити, коли ті, хто мають об’єктивно висвітлювати ситуацію в державі перетворюються в маргіналів.