Згідно із законом про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей місцеві вибори відбудуться 7 грудня 2014 року.

Раніше в документі, розданому депутатам в понеділок, Порошенко пропонував провести вибори 9 листопада 2014 року.

Згідно з цим законом на три роки запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, розташовані станом на день набрання чинності цим Законом у межах району проведення АТО.

Держава гарантує недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей.

Законом гарантується вільне використання російської і інших мов на території.

Серед широкої громадськості та політиків запропонований Президентом закон набув широкого резонансу, отримавши як шквал критики, так і ряд позитивних оцінок.

“Фіртка” вирішила запитати у місцевих політиків та громадських діячів, як вони оцінюють закони про особливий статус Донбасу і чи зможуть вони вирішити конфлікт на сході України?

Василь Бартків

президент Фонду «Бойківська бартка», депутат Верховної Ради України ІV скликання

Я не схильний до надміру “панічного прочитання” законів, прийнятих ВР під тиском Порошенка. Попередній аналіз схиляє мене до думки, що Президент намагається “пробігти між краплями”, задовольнивши інтереси всіх глобальних сил, олігархів та політичних еліт. Це, зрозуміло, не найгірше з бажань, проте, на жаль, нездійсненне. Всім не вгодиш. Тим більше не заспокоїться Путін, який тільки розпочав “нарізати” Україну шматками, наче ковбасу. Реально Порошенко вступив на небезпечний (не лише для нього, але й для всієї України) шлях заморожування ситуації. Ситуація, нажаль, надто гаряча для заморожування. Замість миру ми, радше за все, отримаємо багаторічну й багатоетапну війну.

Олександр Шевченко

народний депутат України

Здійснюю постійний моніторинг настроїв Української громади після прийняття 16 вересня “таємних законів”. Розділяю стурбованість суспільства. До речі перед таємним голосуванням відбулося і голосування щодо того, в якому режимі це питання голосувати – у відкритому, чи закритому. Я голосував проти таємного голосування.
Але я жодним чином не підтримую намагань всіх “радикалів” та їм подібних зробити “політичний бліцкриг” на дискредитації Президента. Це тепер небезпечно й гратиме на руку ПТН.
Є реальність, яку важко сприйняти, але неможливо обійти. Частиною цієї реальності є той факт, що українська армія сьогодні не може у фронтальному зіткненні протистояти російській. Це підтверджують не лише наші аналітики, але й аналітики НАТО. Кожний день миру дає нашій армії збільшення сил і засобів. Почались поставки зброї з Заходу. Якщо головним задумом Порошенко є затягування часу для переозброєння і накопичення сил – я на його боці. Якщо ж є приховані мотиви… Але не варто забігати наперед.
Крім того зараз санкції Заходу щодо нашого ворога починають діяти, ціна на нафту падає, то ж пауза може бути рятівною для нас. Голвне у війні – саме в тому, щоб виграти не окрему битву, а власне всю війну.
Будьмо стриманими й не даймо ворогові посіяти розбрат між нами, українцями. І ппам’ятаймо, що гасло йти “на Київ” – розроблене в лабораторіях Кремля. То ж не треба його цитувати ПТН на радість.

Володимир Заник

журналіст

Радив би апріорі вкрай обережно ставитися до таких категоричних визначень, як “зрада”. Натомість мусимо й маємо всі підстави говорити про поразку України і в боротьбі з сепаратизмом, і в дещо дивному протистоянні з зовнішнім агресором – Російською Федерацією. І не лише тому, що ці закони написані під диктовку Путіна. Президент Порошенко або переоцінив свої сили, або свідомо “розвів” українців ще у травні, коли перед виборами запевняв, що повністю забезпечить всім необхідним сили АТО й завершить операцію на Донбасі за два тижні (а його технологи при цьому втовкмачили в голови виборців, що президента конче необхідно обрати в першому турі).
Українським силам не вдалося ні закрити кордон, ні витіснити бойовиків з ключових позицій, ні, зрештою, налагодити цивілізований діалог щодо врегулювання конфлікту не в Мінському, а в Женевському форматі. Ця поразка оголила кричущі проблеми нової влади. Серед них, не в останню чергу, Порошенкові прорахунки в доборі кадрів, недолугість вітчизняних Міноборони та зовнішньополітичного відомства. Останнє вайлувато використовувало “кредит довіри” західних партнерів та врешті втратило ініціативу. Про вітринного генерала Гелетея та інших і взагалі говорити виключно нормативною лексикою не вдається. Якась дурня виходить, якесь суцільне окозамилювання: українська влада все розраховує на санкції Заходу проти Путіна та його оточення, хоче того, того й он-того, а сама не спромоглася не те що на санкції зі свого боку у відповідь на демарші Росії, а делікатненько відновлює тепличні умови для бізнесу сім’ї скинутого диктатора, перепрошую, забила на вимоги Майдану й зараз перейнята вибілюванням своїх недолугих кроків (чи бездіяльності) і виборів. На мій погляд, дуже швидко, лише через півроку після жертовної звитяги Майдану, в країні відбувається Реставрація. Це термін з історії Великої Французької революції. Класичний лицемір світової історії, міністр внутрішніх справ Франції Фуше того часу, який примудрився триматися на посаді при всіх режимах, видав також класичну фразу: Вони нічого не забули, вони нічому не навчилися!” Це так ніби спеціально про українських олігархів…

Мирослав Кошик

Історик, політолог

16 вересня всі говорять про засідання Верховної Ради і про те, що там відбулось. Я не буду писати дифірамбів ЄС, бо членство в ньому десь в далекому майбутньому, а сплюндрована земля та безногі хлопчики — сьогодення. Критикувати владу — це добре, засуджувати її дії — основа демократії. Саме тому не можна мовчати про той закон, який би мав припинити війну. Це ганьба і безумство — оголошувати амністію тим, хто, якщо і не вбивав, то калічив, крав, мародерствував, віджимав бізнеси в чесних донеччан. Кадирівці, до речі, виконували роль поліцаїв, то, може, і не вбивали, а просто наводили жах серед населення. То давайте відбудуємо їм будинки за кошти нації десь в Донецьку, а вони на викрадених в громадян України тачках будуть “райзувати”, а потім запишуться в міліцію і ми будемо їм зарплату платити. Цей закон, як і вся сага перемовин з терористами, є ганьбою і зрадою інтересів Майдану. Уряд що — хоче створити (узаконити) терористичний анклав в Донбасі? Нас налякали війною, нас налякали силою Росії, нас налякали хімічною та ядерною зброєю. Так, Росія є сильнішою. Поки що. То чи не краще, не бруднячи рук, відступити, консолідувати націю, провести, врешті-решт, арешти шпигунів та зрадників, провести реформи та вірити в силу нації? Чесно, мені важко писати про той “план умиротворення”. Єдине, на що сподіваюсь, що то був тактичний хід з боку нашого президента, щоб виграти час, щоб, нарешті, сказати нації правду: Російська Федерація почала війну проти нас і що вона не зупиниться, поки не доведе до краху нашу Вітчизну, допоки не задушить свободу.

Руслан Марцінків

народний депутат України, ВО “Свобода”

Так -євроінтеграції, ні-капітуляції! Насправді – це капітуляція перед Росією. Влада в руках сепаратистів за наші гроші. Вже зараз можемо говорити про етнічні чистки на Донбасі. Саме, що прикро це спосіб ухвалення в таємному режимі, тому ніхто не бачив, хто голосував за це. Такого не було навіть за Яника, там хоча б руки піднімали. А тут головуючий сказав цифру і рішення прийняте. Саободівці витягли карточки і підняли при голосуванні, що зазняли на телефони. Блокувати трибуну не могли, бо було заплановано голосування за євроінтеграцію.

Юрій Романюк

депутат Івано-Франківської облради, голова координаційного центру швидкого реагування

ВРУ узаконила утворення на нашій території нового українського “Придністров”я-2” або Абхазію! Нічого доброго це НЕ в близькій, а ні в далекій перспективі, доброго НЕ принесе! В Україні з”явився черговий “заморожений конфлікт” путінського розливу! Путін НЕ переміг, так як сам планував – “програма максимум”, але він переміг у задоволенні своєї “програми мінімум!” ЄС, РЄ та Україна скорилися під безумними ультиматумами та шантажем путлєра. Ми, на жаль, лише тимчасово відмазалися від перспективи продовження наступальної російської агресії! при якій, він Путін, діє за принципом: “Ми6 за ценой НЕ постоим!”
дякую!

Новий Мюнхенський пакт! 1) Ратифікуємо у ВРУ – путінський “Мінський” пакт! 2) Всіх садистів та убивць-відморозків – реабілітуємо! 3) Дозволимо ім вільно балотуватися від Донбасу до ВРУ та місцевих органів влади! 4) Садисти-кати і терористи займуть всі найвищі посади і стануть легітимною владою! Прокурорами, суддями, міліцією, слідчими, мерами, радами, виконкомами, ВСІМ!!! 5) Галичани, батькі та родичі загиблих біців в АТО, будуть платити свої податки і в усьому будуть собі відмовляти, бо гроші підуть на “відродження” Донбасу! 6) Свої податки в центральний Державний бюджет Донбас платити НЕ буде! 7) За наші гроші вони будуть дальше озброюватися, зміцнюватися на займаних позиціях, закуповувати чергових наймитів-відморозків, формуватимуть свою Армію, а потім знову(!) почнуть війну проти України, проти нас, проти нових жертв-Героїв Українців! 8) Ніякої Асоціації з ЄС та НАТО, як Ви вже зрозуміли у нас з Вами – НІКОЛИ НЕ БУДЕ! БО, буде стабільна ПРиречена реальність загрози початку негайної нової війни, якщо МИ захочемо, як у листопаді/грудні/січні/лютому – своєї Свободи та Європейської Асоціації!

Руслан Коцаба

журналіст, громадський діяч

Завжди намагаюся бути послідовним, а тому і далі підтримуватиму всіх і вся, від чиїх дій перестануть гинути люди і з`явиться хоча б найменший шанс на мир. Кожна війна закінчується миром – цю прописну істину навіть знає, хоч і не усвідомлює, командир батальйону «Бі-Пі-Пі» Олежик Ляшко, що звично закликає до ескалації громадянської війни та вбивства одурманених путінською пропагандою братів-східняків. І саме тому закон про особливий статус сприймаю як тимчасовий вимушений крок «ППП» (Президента Петра Порошенка), а не як ганебну сталість-зраду. Бо хто-хто, а він мав би володіти всією повнотою інформації та аргументів, які його спонукали до такого непопулярного у електорально-політичному сенсі «смиканні» перед кремлівським Карликом. Порошенко стовідсотково знає про ганебний відсоток зради серед півтисячі українських рейкових генералів, про реальні залишки боєприпасів і про справжню кількість бійців, здатних ефективно протистояти російській армії Путіна. А той посилає через український дірявий кордон рівно стільки головорізів, скільки потрібно для усвідомлення того, що він, Фуйло, таки зараз сильніший у військовому сенсі. Не буду перераховувати всі фактори, якими керувався Порошенко, як «миротворець-з-примусу», – нагадаю власні рекомендації трьохмісячної давності, коли я повернувся з Луганщини, де робив репортажі про фронтове життя по обидва боки фронту. Тоді я наважився сказати у кількох телеефірах «крамольні» рецепти про «поганий мир аніж добру війну», про потребу домовлятися адекватним військовим керівникам добровольчих підрозділів з обидвох боків барикад, інакше виграє (що і трапилося!) третя сторона – тобто ПТН ХЙЛО. Мене, звісно, ніхто не послухав, ще й деякі колеги-журналісти і комісовані лікарями активісти Диванної Сотні організували ганебну «травлю» супроти мене – в такому собі «середньовічному стилі». Реально боляче: якби менше слухали людей, типу Ляшка, то скільки тисяч людських життів вдалося би врятувати! Але відтоді в моїй гаряче любимій Галичині практикуючі патріоти-християни ніяк не можуть дозріти до «крамоли», що насильно щасливим нікого не зробиш, що головна цінність держави – це населення, а не територія, що якщо галасливо закликаєш до вбивства, то чому ще сам не на фронті, чи те, що мешканці Донбасу таки дійсно не ототожнюють себе із Україною без Януковича… І хоч «сучого сина» Януковича зараз там теж не шанують, але він таки їхній, донбаський «сучий син», а без київських дотацій їм кранти… Формат опитування не передбачає переліку всіх плюсів та мінусів «закону про особливий статус Донбасу», тому на завершення лишень зауважу, що якщо грамотно спрацює взимку СБУ, то більшість «мінусів» цього вимушеного кроку депутатів та Президента можна перетворити на «плюси» – все залежить від політичної волі київської влади і, звісно, світових лідерів, які вірять (і мають історичні приклади!) у неминучу ефективність економічних санкцій проти Фуйла. А нам, активним громадянам, треба терміново користатися тимчасовою передишкою не лишень для укріплення обороноздатності Україна,- для цього є Головнокомандуючий та Генеральний Штаб, а саме для очищення смердючого нашого політикуму від антиукраїнського, антидержавного агентурного лайна, яке врешті-решт «засвітилося» протягом цих пів-року і може бути елементарно вичищене за допомогою свіжоголосованого закону «Про люстрацію». Саме цього від нас в першу чергу вимагає сьогоднішній політичний момент!

Андрій Грималюк

Боєць “Айдару”, депутат Івано-Франківської міської ради

Прийняття законопроектів стосовно “особливого статусу” та “амністії” – це поразка України у війні з російським імперіалізмом, це плювок на могили наших воїнів, що загинули у цій війні, це насмішка з тих, хто став калікою у цій війні, це знущання з родини, чий вояка пропав безвісті у цій війні. У голові не вкладається…