Воно й зрозуміло. Не обтяженому інтелектуальними рамками світоглядному дикуну чинити дурниці видається цілком природнім. Тим більше, що з його точки зору ці дурниці здаються неймовірним досягненням думки.

Зрештою, ми всі маємо змогу спостерігати за цими дикунами в закладі під назвою «Верховна рада». І в кожному «таборі» знаходити достатньо дикунів, які б’ють в свої бубни й скачуть навколо різноманітних ідолів, приймаючи їх за втілення Бога. А потім, чи то надихавшись випарів якоїсь травички, підкинутої в багаття, чи хлебнувши напою настояного на підозрілих ягодах, вони починають клепати законодавчі ініціативи.

Одним з тих, хто заповзято викидає колінця в хороводі навколо багаття є наш землячок-депутат, чиє прізвище вже й не вимовиш без приставки «тушка». Так, ви вгадали, це я про Володимира Купчака.

На цей раз депутат-тушка вирішив порадувати українців просто приголомшливою законодавчою ініціативою. Втім, підозрюю, що багато посполитих, поважно хитаючи головами, навіть можуть схвально віднестися до цієї недолугої законотворчості.

А пропонує Володимир Купчак заборонити на час АТО розважальні заходи, концерти по всій території України, а також трансляцію розважальних телерадіопередач.

Я б ще порадив йому внести в законопроект кілька доповнень:

1. Зобов’язати на час АТО всіх українців одягатися виключно в чорне;

2. Заборонити на час АТО жінкам користуватися косметикою, а чоловікам голитися;

3. На весь період, доки триватиме АТО позакривати всі театри, кінотеатри, припинити виробництво фільмів. Письменникам заборонити писати книжки, поетам вірші, а композиторам музику. Для двох останніх категорій можна зробити виключення – якщо вірші будуть сумні, а музика печальна;

4. Заборонити будь-які спортивні змагання. В першу чергу футбольні матчі;

5. Найняти бригади плакальниць, які б ходили по містах та селах  й голосили на вулицях, рвучи на собі одяг та волосся.

Втім, всі ці пункти не остаточні й можна їх доповнювати, забороняючи будь-що, що може бодай якось розвеселити людину.

Сьогодні в Івано-Франківську жалоба за загиблими прикарпатськими правоохоронцями. І це правильно. Ці шестеро чоловіків віддали своє життя за нас. В тому числі й за мене (щоб я міг зараз писати цей текст), й за Купчака (щоб він міг подавати законопроекти).

Але жалоба не може тривати безкінечно. Бо це деструктивно і небезпечно. В першу чергу для людської психіки.

Країна перебуває в стані перманентного стресу починаючи з кінця листопаду минулого року. Спитайте в будь-якого психіатра, чим для людини може закінчитися стан постійного стресу. Відповідь буде невтішна.

Недарма ж під час будь-яких воєн на передову приїжджали артисти, музиканти й виступали перед бійцями. Так було в Першу світову, так було в Другу світову, так було під час війни американців у В’єтнамі і радянських військ в Афганістані. І це нормально.

Нормально, тому що людина народжена для радощів. А скорбота, якою б глибокою вона не була, минає, якщо її не культивувати. Вона, звичайно, завжди залишиться в куточку серця, бо наші душі вже обпалені нею. Але нормальне життя повинно продовжуватися.

А Купчак, натомість, пропонує загнати цілу країну в глибокий депресняк, що під час війни можна розцінити, як диверсію.