Цієї ночі таки спалили автомобіль іншого активіста – Михайла Бойчука, більш відомого як Хімік. Хоча сам Хімік стверджує, що автомобіль належить не йому, а його приятелю – він ним лиш користувався. Гадаю, підпалювачі про цей маленький нюанс не знали.

Можна по різному ставитися до діяльності цих двох активістів, але ми зараз не будемо вдаватися до аналізу їхніх дій.

Ми краще розглянемо кілька версій того, хто ж стоїть за цими підпалами.

Версія перша, партизанська. Можна припустити, що позбавлені влади в місті і в країні регіонали та комуністи об’єдналися задля помсти активістам, які доклалися до того, щоб цієї влади їх позбавити. А що самі товстопузі синьо-червоні вже неспроможні займатися «терактами», то залучили до цієї справи юних ленінців з ЛКСМУ та «Молодих регіонів».

Під покровом ночі януковичо-симоненківські месники, закутані по самі очі в червоні та синьо-білі прапори, вистежують автомобілі своїх кривдників і, підпаливши тремтячою рукою коктейль молотова, кидають його в ненависну автівку.

А потім промовивши пошепки майже сакральне «За Родіну, за Януковіча (або за Симоненка)», освітлені мерехтливим полум’ям палаючих авто, зникають в найближчій підворітні.

Неміш стоїть біля дещо попаленого Нісана після того як невідомі зловмисники кинули в нього коктейль Молотова
Неміш стоїть біля дещо попаленого Нісана після того як невідомі зловмисники кинули в нього коктейль Молотова

Версія друга, бандитська. Ця версія, як і попередня, теж має право на існування. Адже відомо, що згадані активісти (особливо Хімік) добряче прищемили хвоста місцевим “торгівцям”. Зокрема одному з членів партії регіонів, відомому в місті під прізвиськом «Бура». Іншого регіонала Дутку, який працював на Буру, Хімік взагалі публічно принизив.

І тут знову – коктейлі молотова, мерехтливе полум’я, чорні тіні, підворітня. Але без ідеологічного підтексту.

Версія третя, міліцейська. Ця версія виглядає найбільш життєздатною, але цілком може бути й помилковою.

Відомо, що і Бойчук, і Неміш найбільш причетні до того, що в обласному УМВС до сих пір немає керівника. Активістів не влаштовує будь-яка кандидатура висунута вищим керівництвом. Вони весь час знаходять в кандидатові якийсь ґандж. То служив не там, то служив не тому, то служив не так… Словом, з точки зору активістів, всі кандидати на посаду браковані. Тому ось вам, мєнти, перекрита вулиця, ось вам БТР під двері, ось купа гною, а ось палені шини під управлінням.

Ну, скажіть мені, хто ж таке довго терпітиме. Тут терпіння треба мати ангельське. А міліціонери наші далеко не янголи. Та виконавців для підпалу їм знайти легко. Висить у них якийсь нарік, якого взяли на травці, у них на гачку, або якогось дрібного злодюжку вони тримають за зябра. І тут, так би мовити, баш на баш. Вночі підпал – зранку на свободу. Все просто.

Ось такі три версії. При цьому, зазначу, жодна з них не претендує на беззаперечність. То ж ви собі вибирайте самі, котра вам до вподоби.