Типовий безхатько, схожий на тих, хто стабільно просить грошей на вокзалах та бігає в пошуках грошенят на переповнених людьми вулицях. Однак справи ідуть зовсім інше – мужчина, котрий наче «охороняє» вхід до франківської «сотки» зовсім не може «бігати» і, навіть, бачити. Постає інше питання: як він, маючи настільки невтішні можливості, може «висиджувати» там цілий день: без їжі, води та прихистку? Адже атмосферні справи не завжди грають на руку, а мужчина і в спеку, і в холод постійно на «місці роботи».

В арсеналі його підручних засобів – пляшка рідини (хто зна, чи там справді питна вода), невеличкий картон, котрий заміняє комфортабельне ліжко, і таця для пожертв.

Жителі міста розповідають, що неодноразово бачили біля жебрака мужчину років 40-50, котрий приводить його на «шабашку» і, власне, по закінченню робочого дня, забирає виручку.

До того ж, висказували гіпотези про те, що наче того сліпого знедоленого чоловіка спеціально накачують наркотиками, аби сидів тихо і не бовкнув бувва зайвого.

Дивлячись на нього, неможливо спокійно реагувати:

  1. Куди дивиться міліція?
  2. Якщо він не має родичів, чому ним не займуться соціальні служби? Людина ж – з обмеженими можливостями.

Були й такі, котрі говорили, наче франківських прохачів хтось «кришує». Точніше тих, хто за ними стоїть. Адже жебрацтво – це ціла індустрія, котра й «вирулює» за рахунок чужої біди та відповідного вигляду.

Звісно, всі знають про вигідність даного «бізнесу», але це явище виправдати неможливо, оскільки стосується життя та благополуччя людей!

Коли ж будуть відповідальні?