deklaratsija

Як зазначає керівник регіонального відділення Інституту політичної освіти Тарас Случик, який представляв декларації кандидатів, така практика необхідна, щоб навчити кандидатів звітувати перед громадою.

Варто зауважити, що пртендентів на крісло у ВР надали всі потрібні документи. Ще однією умовою було виставити на своєму офіційному ресурсі подані декларації про майно, заробіток та виборчий фонд. Хоча ніхто з тих, хто надав документи, не виконав цього прохання, передає кореспондент “Бліц-Інфо”.

Як розповів Тарас Случик після аналізу поданих документів, Віктор Анушкевичус платив заставу на реєстрацію у виборах з власних коштів. Максим Кицюк збирав кошти з цілого світу, тобто його виборчий фонд сформований з добровільних пожертв. Дмитро Романюк, який вчора зняв свою кандидатуру, кошти отримав з власного карткового рахунку і навіть «заліз» у борги. Михайло Петруняк для того, щоб втілити мрію про депутатське крісло -продав автомобіль. Ігор Шумега взяв кредит в банку в розмірі 15 тисяч гривень. А от Володимир Тітов довго складав пенсію, щоб зібрати необхідну суму.

Копію декларації про доходи надало лише шість кандидатів.

Зокрема, Віктор Анушкевичус заробив 120 тисяч гривень за рік. А от його родина – близько одного мільйона гривень. Крім того, в мера у власності є доволі великі земельні наділи і дві квартири.

Максим Кицюк набагато скромніший. Він заробив 10 тисяч гривень за рік. Ні авто, ні земельних ділянок, ні квартир в означеного кандидата немає. Принаймні на папері.

Дмитро Романюк за рік отримав 571 тисячу 382 гривні. А ще йому спрезентували подарунків на суму 234 тисячі 874 гривні. Має у власності й квартиру.

Михайло Петруняк заробив лише 16 тисяч 594 гривні за рік. Хоча він має кілька земельних ділянок, а також три автомобілі.

Володимир Тітов живе на саму пенсію. Особливим майном чи землею не володіє.

Володимир Чорноус отримує за рік 49 тисяч 433 гривні. Крім того, члени його сім’ї заробляють понад 26 тисяч гривень. Крім того, володіє двома земельними наділами, а ще трьома квартирами.

Ситуацію з небажанням кандидатами звітувати про свою діяльність, Тарас Случик пояснює тим, що вони самі не розуміють, наскільки це важливо. А дехто, з його слів, просто не хоче показувати, хто саме оплачує їхню виборчу кампанію. Останнє, що заважає кандидатам стати на крок «прозорішими» – це відсутність традиції звітувати перед громадою.