news-image: Комбат батальйону "Прикарпаття": Ми не були під Іловайськом

Що ж насправді сталося в серпні 2014 року, комбат “Прикарпаття” Віталій Комар розповів в інтерв’ю “Обозревателю”.

– Як ви вважаєте, з якої причини навколо батальйону, яким ви командуєте, стільки розмов?

– Я зараз особливо не можу нічого коментувати. Як ви знаєте, я перебуваю під слідством в якості підозрюваного. Можу лише розповісти в загальних рисах. Про звинувачення, які прозвучали вчора, 7 жовтня, я знаю. Не можу тільки зрозуміти, з якої причини вони нас звинувачують у всьому, що тільки можна. Ми не були під Іловайськ. Наш штаб знаходився від нього десь в 70-80 км. Це було недалеко від Амвросіївки, там ми перебували близько двох місяців. Нам ніхто не ставив ніяких бойових завдань щодо Іловайська. Бійці були розкидані вздовж російсько-українського кордону по блокпостах. Їх весь час обстрілювали з мінометів і “Градів”. Під час одного з сильних обстрілів блокпоста були знищені особисті речі і боєприпаси.

– Коли ви прийняли рішення відходити?

– Я звернувся з проханням до командування, коли майже не залишилося боєприпасів, щоб нас вивели, для того, щоб ми змогли їх поповнити і щоб нас переформували. Ми відходили на ротацію. 26 серпня ми були в Запоріжжі. 29 серпня надійшов наказ командувача рухатися далі в пункт постійної дислокації. Там ми здали зброю. Після цього нас відпустили на кілька днів на побивку додому. Потім усіх передислокували до Рівненської області.

– Вашому батальйону приписують втрату 14 БТР. Як ви це розцінюєте?

– Ні, слава Богу, БТР нам не приписують. У всякому разі, в офіційному порядку мене ніхто про це не питав.

– Як вас затримали?

– Мене викликали як свідка на допит до Одеси. Хоча, коли я туди їхав, то думав, що може бути все. 3 вересня, коли я приїхав на допит, було винесено постанову суду, щоб мене посадити в СІЗО Одеси. Так мене затримали.

Як до вас там ставилися?

– Камера була на двох. Був співкамерник, але ми з ним майже не спілкувалися. Співробітники СІЗО ставилися адекватно, нормально. Не було ні принижень, ні тортур, ні звинувачень. Годували.

– Коли вас звільнили?

– Звільнили під заставу. Спочатку просили заставу 300 тис. Гривень, але потім сума була знижена до 60 тис. Гривень. Гроші вносив не я. Наскільки мені відомо, їх за мене вніс представник партії “Батьківщина”. Забирав з Одеси глава Коломийської міської адміністрації. Привіз додому, до сім’ї.

– Як вас зустріли вдома?

– Тепло. Подробиці не буду говорити. Дружина Василина плакала. Але вона у мене все розуміє. Зустрічала однаково як із зони АТО, так і з СІЗО. Переживала, щоб я не голодував. Але вона зрозуміє, якщо я знову повернуся в зону АТО.

– Де було страшніше – в АТО або в СІЗО?

– Страшно і в АТО, і в СІЗО. Але в СІЗО страшніше. В АТО там зрозуміло, де ворог, де друг. Зрозуміло, з якої причини ти там перебуваєш. Я готовий знову повернутися туди і нести службу по захисту Батьківщини.

– Після того, як випустили, вас ще викликали на допити?

– Так, адже йде слідство. Але у мене два адвоката, вони з об’єднання, яке допомагає учасникам АТО на волонтерських засадах. Грошей не беруть.

– Батальйон все ще на ротації? Відомо подальше місце служби?

– Ніякої інформації по нашому підрозділу поки немає. Будемо чекати. Думаю, що всі чекають, яким буде судове рішення.

– Ви вивели з-під вогню близько 400 бійців батальйону, через це потрапили під слідство. Бійці зараз вас дякують або лають?

– В основному, дякують. За те, що я їм життя зберіг. Але взагалі, це треба у них питати. Нехай вони самі скажуть. Я не можу говорити за своїх підлеглих.

– Після того, як це сталося, минуло більше місяця. Ви пройшли через СІЗО і допити. Скажіть, якби ситуацію можна було б повернути назад, ви, пройшовши через такі випробування, як би вчинили?

– Я би вчинив так само. Одна справа, коли люди гинуть, виконуючи бойові операції. А інше, – коли знаходяться фактично під масованим обстрілом і їм практично нема чим дати відсіч. У даній ситуації головним було зберегти життя людей. Думаю, Бог розсудить.