zona_ato

Все почалося із відправлення прикарпатських добровольців на схід. Відправка розпочалась так швидко і несподівано, говорить солдат, що склалося враження ніби то прикарпатський воєнком просто перед кимось вислужується. Ніхто (навіть командир батальйону) не знав місця майбутньої дислокації підрозділу. Коли наші вояки потрапили у зону АТО то деякий час просто їздили там шкільними автобусами не отримуючи жодних команд.

Одного разу вони мало не заїхали в тил до сепаратистів – після того, солдати із інших з’єднань сказали їм: хлопці, Ви просто ходите під Богом – резюмує івано-франківський доброволець (який побажав залишитись неназваним).

Щодо вчорашніх трагічних подій, то зі слів солдата, в тому місці куди відправили одну роту при карпатців разом із капітаном Бараном, перед тим стояли українські десантники-контрактники, люди які до цього вже побували в гарячих точках. Але через сильний вогонь московських найманців, вони змушені були покинути позиції.

Тоді на їх місце командування АТО вирішило відправити солдатів з Івано-Франківщини. Не врахувавши, що хлопці мають лише легку стрілецьку зброю і зовсім не мають бронетехніки.

Прикарпатці потрапили під шалений мінометний обстріл ворога, серед них було чимало контужених, але в командування довший час не знаходилось транспорту для евакуації. По солдат врешті приїхали ті злощасні шкільні автобуси, і коли начальник штабу вийшов із транспорту, щоб розвідати дорогу, тоді його й дістала ворожа снайперська куля.

 

На завершення солдат передав привіт обласному воєнкому Павлюку і сказав, що увесь особовий склад чекає із нетерпінням на теплу зустріч із ним.