“Кожен сам вибирає. Можна весело і з друзями, сім’єю, родиною відсвяткувати новорічно-різдвяні свята. Переконати себе і всіх навколо, що війною, яка йде, нехай хтось інший займається, а в мене справи важливіші. Можна сказати, що немає часу, бо треба їхати на різдвяні розпродажі в Польщу, а покраска в “камуфляж” броньованого джипа зачекає. “Вони що там повмирають, якщо получать на місяць пізніше броньовичок та реанімаційно-операційне обладнання для польового шпиталю?” – сказав один автофарбувальник, майстер Вітя П., з яким ми ще за місяць наперед домовились про роботу. А можна просто попробувати зрозуміти, що йде війна і гинуть люди, а нашим бійцям на передовій дуже сильно потрібна (я б сказав вкрай необхідна) наша підтримка і допомога. А загинуть Вони — не буде ні України, ні майбутнього у Вас та у Ваших дітей і онуків. Люди повинні це зрозуміти”, – пишуть калуські волонтери у соцмережах.

Хлопці лише 28 грудня повернулися із зони АТО, куди возили допомогу, зокрема необхідне спорядження та продукти, і фактично у той же день почали готуватися до наступної поїздки на Донбас.

“Ми взялися за збір допомоги для 40-го батальйону “Кривбас”, про який наша держава просто “забула”, – розповів ”Вікнам” волонтер Іван Войтановський.

За кілька днів, попри те, що, здавалося, все Прикарпаття готується до Нового року і якось менше думає про війну, команді волонтерів неймовірними зусуллями вдалося зібрати все необхідне (бензопили і ланци до них, електрогенератор, газові плити і балони до них, примуси з запасними балонами, керосинові лампи, зарядку до акумуляторів, електрообігрівачі тощо, ну і продукти харчування, які замовляли бійці – “Мівіна”, “Гаряча кружка”, домашні сухі борщі, сардини, домашні м’ясні тушонки, печиво і багато іншого).

“Багато чого закупили за власні кошти. Долучилися також небайдужі підприємці та громадяни. Випрошували, “віджимали”… по-різному було”, – каже волонтер.

2 січня із Калуша вирушили два буси із допомогою українським військовим, у тому числі — і з допомогою для калушан, які воюють на сході.

“Поїздка була дуже важкою. Ожеледь, сніг із хуртовинами та морози. Буси постійно ламались, просто не витримували тих шалених навантажень та подвійних перегрузів. Спочатку зламався один бус, за ним — інший”, – поділився Іван Войтановський.

Тож хлопці майже 80 кілометрів без світла і майже вночі добирались до Артемівська. Транспорт кілька разів довелося “відкопувати” у полі, по кілька годин чекали попутніх машин, які б допомогли витягнути засілий у заметах бус. Але розповідати подробиці цих пригод волонтери не хочуть. Кажуть: головне, що “ми це зробили, ми доставили допомогу і розвезли її адресно. Наша команда “Пегасом”, як ми його назвали, повертається в Калуш. А друга команда волонтерів, яка залишила поломаний бус у Харкові, потягом також повертається додому”.

Волонтери святкували Різдво з захисниками. І навіть готували їм традиційну вечерю на Святвечір.

“Пригощали кутею. У них вона зовсім інша: на рисі і мак не тертий. Колядували. Я думаю, що це найдивовижніше Різдво, яке ми будемо завжди згадувати”,  – кажуть калуські волонтери.