news-image: На Прикарпатті шахраї відібрали квартиру сусіда, заживо "поховавши" його сина
 «Прийняв собі колегу до хати, думав, він буде мене обходити, а він мене так «кинув», – нарікає 56-річний інвалід Василь Гнатюк. Колись він мешкав у Тисмениці, був власником двох кімнат в одноповерховому будинку, до них добудував веранду. Дім поділений на чотири сім’ї, в кожної – частина подвір’я та город, пише Галицький кореспондент. Але чотири роки тому чоловіка позбавили житла, він називає кривдника – це сусід Іван Грималюк.

Найбільша біда Василя – любов до оковитої. Його слабкістю до горілки скористалися «любі» сусіди. Спершу чоловік допомагав їм поратися на господарстві. «Я працював, як віл: хату будував, на городі робив, худобу в стайні обходив, за це вони мені їсти давали – годували помиями», – каже він.

Гнатюк розповідає про домовленість між ним і Грималюками. Йшлося про те, що вони його до смерті доглядатимуть, а у спадок отримають житло. Василева жінка померла майже 10 років тому. З єдиним 32-річним сином спілкувався нечасто: він поїхав на заробітки на Одещину, там обріс сім’єю. 80-річна мати Василя живе окремо, доглядає паралізованого чоловіка.

Василь навіть подумати не міг, що за життя залишиться безхатченком. Він наполягає: хату не продавав і жодної копійки йому не заплатили. Наводить і черговий приклад сусідської «порядності» – Іван забрав у нього паспорт і цілий рік замість нього отримував пенсію по інвалідності. При цьому лише раз на тиждень давав йому пачку цигарок, а решту грошей забирав собі.

Не «мертві душі»

У прокуратурі про справу ошуканого Гнатюка дізналися майже випадково, коли приїхали вивчити стан утримання інвалідів та соціально незахищених в Черніївський інтернат.

«Приїхали під час обіду, побачили, що годують їх там дуже гарно. А ще ми звернули увагу, що з-поміж 24-х підопічних похилого віку виділяється доволі молодий чоловік. І почали вивчати причину перебування його в тому будинку. Зрозуміли, що хату він втратив і його ошукали», – пояснює прокурор Тисменицького району Ганна Вороняк.

Вже згодом працівники прокуратури дізналися, що Гнатюка обманули. Жінка-держслужбовець та її чоловік уклали договір купівлі-продажу, а інваліду повідомили, що договір стосується довічного утримання. Найбільш обурливим виявилося те, що шахраї підробили документ про смерть сина Василя, який також був співвласником квартири.

«Свідоцтво про смерть було надане судовим рішенням. Воно прийняте на підставі поданої до суду заяви про визнання його померлим. Але ні батько, ні інші близькі родичі цю заяву не подавали», – стверджує прокурор.

Слідство довело, що підпис під заявою про визнання сина мертвим батько не ставив. Прокуратура шукає свідків, на підставі аргументів яких суд прийняв рішення, що дозволило оформити свідоцтво про смерть. Якби не було того липового свідоцтва, «добрі» сусіди квартиру б не отримали. Поки не буде висновків експертиз, прізвищ всіх учасників цієї шахрайської справи у прокуратурі називати не беруться.

Усе за порядком

Квартиру на чоловіка чиновниці оформили у квітні 2010 року, але ще протягом певного часу в ній мешкав Василь. У грудні 2012 року він із застарілою травмою ноги потрапив до лікарні, а тим часом Грималюки остаточно завершили оборудку. Відповідно до оцінки, вказаної в договорі купівлі-продажу, вартість двокімнатної квартири становила 2 тисячі гривень. Шахраї повторно реалізували квартиру (зі слів потерпілого – за 15 тис. доларів, зі слів продавця – за 9 тис. доларів). Істинну вартість незаконно проданого житла встановить слідство.

Під час перебування інваліда в лікарні сусіди без відома його рідних підготували необхідні документи про те, що Василь Гнатюк є самотньою людиною та, у зв’язку із незадовільним станом здоров’я, потребує стороннього догляду, а тому є необхідність помістити його у спеціальному закладі, в якому він би утримувався за рахунок держави.

«На сьогоднішній день ми маємо документи – акти обстеження матеріально-побутових умов, складені посадовцями, в т.ч. міської ради і соціальними працівниками, на період, коли потерпілий не тільки не був власником житла, а й взагалі був виписаний з квартири. При цьому ні його мати, ні сам Василь ніколи з таким проханням не зверталися, і такої потреби не було взагалі. Тому очевидним і логічним є питання до соціальних працівників: чим керувалися ці службовці і чому не запобігли обману інваліда», – акцентує Ганна  Вороняк.

У січні, після виписки Гнатюка з шпиталю, сусіди, які «загребли» квартиру, відвезли інваліда в Черніївський інтернат, пояснивши, що це тимчасово – перебути зиму. Чоловік в рідну оселю більше не повернувся, в жовтні його офіційно виписали з помешкання. Для цього за ним в інтернат приїхав новий власник квартири. «Він забрав мене в бус і відвіз у Тисменицю. Сказав, або я випишуся сам, або він випише мене самотужки», – розповів Василь.

Живе і донині

Колись це було приміщення Черніївської сільської лікарні, а зараз там облаштували стаціонарне відділення для тимчасового і постійного проживання одиноких та інвалідів. Потрапити сюди без направлення неможливо, заклад перебуває під опікою територіального центру соціального обслуговування.

В закладі 30 ліжкомісць. Однією з умов перебування є пенсія у зв’язку з інвалідністю, адже 75% соціального забезпечення держава перераховує до того ж таки територіального центру, а чверть пенсії інваліди отримують на руки.

Поселення підопічних у відділення відбувається так: соціальний працівник збирає усі необхідні документи, міська рада дає акт обстеження і довідку про склад сім’ї, інваліди проходять медкомісію, на них збирають пакет необхідних документів і віддають у терцентр, соціальна установа формує папку, начальник соцзабезу її підписує, і з направленням відповідного взірця, встановленого законодавством, людина потрапляють до інтернату.

Завідувач відділення Іван Судак каже, що коли Василя привезли до них, він був у відпустці, але всі необхідні документи для прийому Гнатюка були без жодних зауважень чи застережень. «Була довідка про склад сім’ї: син помер, а мати хвора. Також була довідка про те, що хати немає. Ми не мали права не прийняти», – пояснює Судак.

«Син пив, я це не приховую. Але вони робили все для того, аби забрати хату», – каже мати обдуреного чоловіка Катерина Гнатюк. Про те, що син переписав хату на чужих людей, вона дізналась від односельчан. За її словами, сина споювали горілкою, а тоді водили підписувати документи. Тим часом сусід запевняв, що буде його обходити, обіцяв облаштувати в домі ванну та туалет. «Син ходив і тішився, а я ніби передбачала, що хтось прийде і вижене його з хати – так і сталося, – згадує жінка. – Коли його відвезли в інтернат, я пішла до його колишньої хати шукати Грималюка. А мені чоловік, що там мешкав, каже: нащо тобі його, ключі від хати в мене…»

Потерпілий та його мати стверджують, що справу закрутила жінка Грималюка Зоряна. Вона працювала в юстиції, шукала людей, які підробляли документи, домовлялася з ними щодо оборудки з хатою. Щойно прокуратура Тисменицького району відкрила кримінальне провадження, жінка щезла. Одні говорять, що втекла за океан до родичів, інші припускають, що десь переховується, адже вона виховує трьох дітей, поїхати далеко від них не могла.

«Вона від нього ключі забрала, паспорт забрала… Скільки я разів приходила до неї, кажу: синові ногу відтяли, то дайте хоч трохи грошей за хату. А вона сказала, що не має грошей, і порадила подавати в суд», – стверджує Катерина Гнатюк. І, за її словами, в Тисмениці вони не єдині обдурені цією родиною.

Без надії – сподіваються

Потерпілий каже, що про шахрайство заявляв і раніше, втім жінка Грималюка задобрила місцевих правоохоронців. «Писав заяву, що мою хату продали. В міліції казали, що будуть вирішувати. А вона платила гроші, і все діло гальмували», – переконаний Василь.

Видається, що про незаконний продаж хати інваліда-п’янички знали багато з тих тисменичан, які при владі. Без їхньої участі справа б не зрушила з місця. Це працівники міської ради, місцевих соцслужб, державної виконавчої служби, РАЦСу, нотаріус… Знали і не реагували! У прокуратурі кажуть, що коли рік тому в Тисмениці «воскрес» син Гнатюка, чиновники повідомили йому, що він помер, та жодних документів не надали.

Наразі прокуратура Тисменицького району розпочала кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Вже встановлено, що в 2010 році службова особа районного відділення державної виконавчої служби разом зі своїм чоловіком незаконно заволоділи житлом інваліда. Скориставшись нагодою, коли інвалід перебував на лікуванні, аферисти продали його квартиру, а його самого на підставі фіктивних документів оформили до будинку одиноких непрацездатних громадян. Досудове розслідування триває, проведено низку слідчих дій, але розголошувати результати працівники прокуратури та міліції не мають права – таємниця слідства.

Два роки вже Василь Гнатюк живе в інтернаті, де півтора року тому йому ампутували частину ноги. З дому чоловік привіз фотографію жінки. Днями повертається «з того світу» син Василя. Коли він вперше дізнався про те, що права на їхню хату у батька видурили, намагався якось протидіяти, але йому забракло грошей. Чи вдасться повернути хату або хоча б отримати частину грошей за втрачене житло тепер, коли у справу втрутилася прокуратура?.. Над проданою двокімнатною квартирою вже височіє другий поверх, побудований новим власником.