gavrilyuk-novogo-majdana-uzhe-ne-budet-chinovnikov-i-deputatov-prosto-rasstrelyayut

Знаменитий козак, герой Майдану і новообраний депутат – про те, чим займався до Революції, як потрапив у політику і що буде робити в парламенті.

Звичайний виходець з Буковини, козак Четвертої сотні Самооборони Майдану Михайло Гаврилюк став відомий на всю країну в кінці січня, в розпал вуличних боїв на вулиці Грушевського, коли його взяли в полон бійці спецпідрозділу «Ягуар», роздягли догола на морозі і провели глумливу фотосесію. Але популярність його не змінила – під час розмови з Фокусом Гаврилюк багато разів підкреслює, що був і залишається «простою людиною». Тепер він став одним з багатьох «людей Майдану», які потрапили в парламент – Гаврилюк переміг на виборах у 95-му окрузі на Київщині, де він висунувся від Народного фронту.

незавершена революція

Що за рік після Революції Гідності змінилося в Україні?

Поки що вимоги, які висував Майдан, не виконані. Я не розумію, чому так вийшло. Можливо, тому, що у нас йде війна, яка відволікає безліч людей від інших важливих справ. Якби не війна, у нас би вже напевно була зовсім інша країна.

Але ви бачите бажання нинішньої влади виконувати вимоги Майдану?

Пройшли вибори, і в Раду прийшли нові люди, хоча, на жаль, і багато старих прорвалися теж. Але зараз у нової влади і нового парламенту немає іншого шляху, окрім як реалізовувати вимоги Майдану. Наш народ дуже змінився, якщо він зрозуміє, що влада знову намагається тільки прикривати свої бізнес-інтереси, то нового Майдану вже не буде – чиновників і депутатів просто поставлять до стінки і розстріляють. Про це мені кажуть багато моїх знайомих, у тому числі і ті, хто зараз воює на Донбасі.

Який запас терпіння ще залишився?

27 листопада ми, дай бог, приймемо присягу і почнемо роботу. Думаю, буквально за тиждень-два стане вже зрозуміло, яким буде цей новий скликання Ради: він буде працювати для себе чи все-таки для народу.

Чемодан – Москва – Майдан – парламент

Розкажіть про себе: чим ви займалися до революції?

Я будівельник, був виконробом на будівництві, в основному в Росії. Коли почалася криза 2008 року, роботи майже не залишилося, і мені довелося повернутися в рідне село на Буковині, де я займався приватним фермерським господарством.

Як ви потрапили на Майдан?

Я побачив по телевізору побиття студентів в ніч на 30 листопада – і зрозумів, що час їхати і захищати український народ на Майдані. Я брав активну участь у всіх майданівських подіях, потім трапилася та історія на Грушевського, про яку всі знають, я потрапив в об’єктиви телекамер, мене почали впізнавати. До мене почали приходити звичайні люди зі своїми проблемами, які думали, що раз вже я такий відомий, я можу вирішити їхні проблеми. Насправді, ні – мене точно так само ніхто з чиновників не хотів слухати.

Після Майдану ми з моїми побратимами намагалися боротися з тими, хто розкрадав нашу країну. Зокрема, ми зайнялися питанням незаконної вирубки лісу на моїй малій батьківщині, там це питання стоїть дуже гостро. Ми виконували роботу міліції, збирали докази і документи, але, на жаль, все без толку – злочинці «заносили» куди треба, і ніяких кримінальних справ не порушувалось. Тому ми з моїми друзями вирішили: поки у нас не буде своєї людини в тій же Верховній Раді, ми нічого зробити не зможемо.

Це можна назвати початком вашого шляху в політику?

Ні. Ми поговорили-поговорили про це, але незабаром ця ідея заглохла – де ми, а де Верховна Рада, ми навіть не уявляли, як туди можна потрапити. Тому я вирішив робити те, що я міг зробити, і відправився в Донбас, де воював в батальйоні «Золоті ворота» разом зі своїми козаками-побратимами. Я на Майдані був обозним, і на фронті теж займався, в тому числі, питаннями забезпечення – шукав для солдатів їжу, одяг, амуніцію і т.д. Мені дуже допомагали тоді ті люди, з якими я познайомився ще під час революції, ми змогли навіть налагодити поставки волонтерської допомоги з-за кордону.

Одного разу до мене туди, на фронт, приїхали мій друг Сергій Бірюков, який і допомагав з усіма цими поставками, і Віктор Романюк, який зараз обраний нардепом по сусідньому з моїм дев’яносто четвертого округу. Вони запитали мене: ти не думав про те, щоб піти в Раду і захищати нашу державу? Я кажу: я вже захищаю, тут, на фронті. А вони мені: у нас є і другий фронт, внутрішній, на якому ми воюємо з зрадниками і корупціонерами, вони ще гірше тих, з ким ми воюємо на Донбасі, тому що вони підривають наш тил.

Вони почали мені розповідати про ті партії, які беруть участь у виборах, що вони собою представляють, які люди там зібралися і т.п. У підсумку, ми зупинилися на Народному фронті, бо там було багато комбатів, вихідців з Майдану, які захищають Україну в такі непрості часи, і мені це сподобалося. Але я погодився покинути зону АТО і брати участь в кампанії тільки після того, як було оголошено перемир’я.

А чому ви висунулися саме на 95-му окрузі?

Тому що він один такий залишився незайнятий у Народного фронту, і не кожен зміг би там боротися – за дев’яносто п’ятого йшли дуже серйозні кандидати. Я сказав, що я згоден, виїхав з АТО і почав працювати на окрузі. Хоча навіть під час кампанії я багато разів повертався на фронт до побратимам.

Виходить, до моменту висунення ви навіть не були знайомі з лідерами НФ, Арсенієм Яценюком, Олександром Турчиновим та іншими?

Ні, а навіщо мені було з ними знайомитися? Вже на з’їзді партії в Будинку вчителя ми один з одним привіталися, побажали один одному удачі і розійшлися займатися своїми справами.

А інші партії не намагалися якось використовувати вашу популярність на виборах?

Були такі спроби. До мене зверталися, пропонували гроші тільки за те, щоб я публічно підтримав одного кандидата, всюди з ним їздив і розповідав виборцям, який він хороший. Я, звичайно, відмовився. Подробиць розповідати не буду, тому що це все бруд, мені, як простій людині, дуже неприємно про це говорити.
У новому статусі

Ви не думаєте, що вашу політичну недосвідченість намагатимуться використовувати вже у новій ВР? Мовляв, Михайло, проголосуй ось за цей законопроект, він дуже правильний і потрібний – а насправді там буде прихована якась корупційна схема.

Для того, щоб цього уникнути, у мене є команда, в яку входять, в тому числі і професійні юристи. Тому перед тим, як голосувати чи не голосувати за якийсь закон, я обов’язково буду з ними консультуватися.

Хто сформував вашу команду?

Це прості люди, люди з Майдану в тому числі, які мені зараз допомагають, і багато з них стануть моїми помічниками як народного депутата.

Партія вам нікого не нав’язує в помічники – в парламенті така практика досить поширена?

Партії ми сказали одразу: я виграв 95-ий округ, і я є депутатом, а навколо мене були, є і будуть ті люди, яким довіряю особисто я, і ці ж люди при необхідності будуть працювати на розвиток партії. Особисто я в партію вступити не можу – формально я є міліціонером, як учасник батальйону при МВС, і на період депутатства я буду прикомандирований до Верховної Ради зі збереженням місця в міліції.

Ви розумієте, що не покладайтеся на помічників? У вас є якісь плани з самоосвіти?

Звичайно. Я думаю, я буду вступати до вузу на заочне. З профілем вузу я поки думаю: коли почнеться робота в парламенті, я сам для себе з’ясувати, яких знань мені не вистачає передусім – так і зроблю вибір.

А чим би ви хотіли займатися в парламенті?

Те ж саме. Я ще не визначився, в якому комітеті хотів би працювати. Спочатку я думав про комітет з нацбезпеки і оборони. Але є й інші важливі напрямки, в тому числі щодо захисту інвалідів та учасників АТО. Поки я вибір не зробив. Зараз у мене і так є купа справ, я лише кілька днів тому повернувся із зони АТО, я продовжую займатися забезпеченням солдатів, доставкою волонтерської допомоги і т.д.

Вам, як учаснику АТО, буде нормально працюватиметься в одному залі з представниками Опозиційного блоку і тими, хто голосував за закони 16 січня?

Вони ж не просто так потрапили в Раду – за них проголосувало безліч наших співгромадян. Я, звичайно, до цих пір не можу зрозуміти, як так вийшло: невже до цих людей нічого не дійшло ?! Ну, раз вибрали таких, нехай собі будуть, я проти якихось бійок, блокувань і т.д. Сподіваюся, незабаром ті, хто їх вибрали, самі ж в них і розчаруються.

Зараз ми відзначаємо річницю з початку Революції гідності. Якби у вас була можливість зробити звернення до українського народу, що б ви сказали?

Я був би дуже коротким. Я б сказав: «Слава Україні! Борітеся – поборете! Хай вам бог помагає! »Інші слова не потрібні, потрібні справи.