http://www.pic.com.ua/wp-content/uploads/2014/09/komar-597x400.jpg

Кримінальну справу відомого харківського сепаратиста  зі стажем і просто знаного прохвоста Михайла Добкіна закривають «за відсутністю складу злочину».  А комбату Віталію Комару,  який не дозволив перестріляти  майже 400 бійців  як курчат, загрожує 10 років позбавлення волі. Хтось пояснить, що відбувається?

 

 

Нагадаємо, що командир 5 батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Віталій Комар, не дочекавшись наказу відступати, самовільно вивів своїх бійців з-під Амвросіївки – після кількох днів поливання Градами з російської території. За словами вояків, у них була тільки стрілецька зброя, із техніки – лише шкільні автобуси. Просили допомоги і підкріплення, але так і не дочекались. Залишатися на позиціях в якості мішені не було сенсу. Генштаб, як не дивно, це теж зрозумів, щоправда заднім числом. Коли батальйон вже повертався додому. Це випливає із повідомлення прес-служби Івано-Франківської ОДА, яка ще 25 серпня зверталася до керівництва держави із проханням вивести батальйон із зони АТО для відновлення боєздатності.   І отримала офіційну відповідь заступника секретаря РНБО України Олександра Литвиненка, якою і поділилась з країною:  “Згідно з рішенням начальника Генштабу  – Головнокомандувача ЗСУ 5 батальйон тероборони виведений до місця відновлення боєготовності”.

 

Схоже, комбат просто випередив нерасторопних штабістів, не дочекавшись їх височайшого дозволу покинути позиції, аби не втрачати у м’ясорубці людей.  Однак по поверненні батальйону на місце постійної дислокації спливла тема дезертирства.

 

Органи у всій красі

3 вересня Віталія Комара затримали в Одесі і доправили Військової прокуратури Південного регіону –  на бесіду із слідчим. А через кілька годин вручили підозру «про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 409 КК України (відмова від несення обов’язків військової служби у бойовій обстановці), ч. 1 ст. 426 КК України (бездіяльність військової влади) та ч. 2 ст. 402 ККУкраїни (непокора)».

 

«…Якби під Амвросієвкою він поклав 100 хлопців, впевнений, його оголосили б героєм.  Принаймні для того, щоб прикрити злочин тих військових керівників, які залишили батальйон безпомічним, – написав у своєму фейсбуці колишній депутат Коломийської ради Юрій Палійчук. – У ці хвилини Віталій Комар сидить у слідчого військової прокуратури в Одесі. Зв’язку з ним немає. Останнє, що він встиг повідомити – його змушують підписати документ, згідно якого він нібито отримав 14 БТР-ів і всі вони згоріли в зоні бойових дій. В обмін на це обіцяють спустити справу на гальмах. Якщо ні – арешт. Щоб ви розуміли, БТР-ів батальйон взагалі не бачив. З техніки у них були лише шкільні автобуси. Судячи з того, що прес-служба військової прокуратури Південного регіону України уже повідомила про арешт комбата – документи він таки не підписав».

 

До речі, про 14 міфічних БТР-ів говорила і дружина комбата Василіса Комар: «Дуже сильний тиск іде від слідчих військової прокуратури стосовно того, щоб він підписав документ про віртуальні, я підкреслюю – віртуальні БТРи, за які він повинен відповідати, тобто таких не було, він не отримував».  Кому знадобилося навісити на комбата  ще й зниклі бронетранспортери – ми, ймовірно, не дізнаємося ніколи. Звичайно, не хочеться припускати, що хтось із високого військового керівництва штовхнув машини наліво, але іншого виходу не залишається.  Як правило, саме у такий спосіб працівники правоохоронних органів діють тоді, коли  конче треба «списати» чиїсь гріхи.

 

У той же день Приморський суд Одеси задовольнив клопотання слідчого прокуратури і застосував до Віталія Комара запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці. І визначив суму застави у 300 тисяч гривень. За комбата, який  врятував  життя 400 бійців. Ноу комментс? Ні, не ноу. Для порівняння: у грудні минулого року райсуд Харкова відпустив під заставу у 28 тис. грн. співробітника місцевого УБОЗУ, підозрюваного в ДТП, внаслідок якого загинули дві жінки. Гопнику Вадиму Тітушку за побиття журналістки була призначена застава у 23 тисячі гривень. Застава  одного з організаторів масових заворушень у Харкові, сепаратиста Юрія Апухтіна  свого часу складала  92 тис. гривень.  А свобода чиновника Держсільгоспінспекції  Ігоря Немировського, якого у липні звинуватили у вимаганні хабара в сумі 357000, коштувала 80 тисяч гривень.

 

Словом, молодці приморські  судді. Не продешевили. Підрахуйський вишкіл, не інакше…

 

Бійці батальйону і мешканці Коломиї, для яких Комар не дезертир, а герой (бо зберіг життя людей, не думаючи про наслідки для себе) зібрали потрібну суму протягом доби. У понеділок в Одесі має відбутися нове засідання – задля зміни запобіжного заходу комбату.Депутати Коломийської міськради на позачерговій сесії  прийняли звернення до Президента і Генпрокурора з приводу незаконного арешту Віталія Комара та одноголосно  проголосували за те, щоб взяти його на поруки.  «Військове керівництво, посадивши до буцегарні Комара, намагається таким чином перекласти відповідальність зі своїх плечей на плечі командира, – сказав мер Коломиї Ігор Слюсар. – У них зовсім не було техніки, люди поїхали воювати на шкільних автобусах, у них був усього один БТР, який дуже швидко був знищений «Градом»».

 

 

Прокурор відповість за «базар»?

5 вересня бійці батальйону пікетували Івано-франківське ОДА і  вимагали від військових чинів звільнити їх командира з СІЗО та не розформовувати батальйон. Окрім того, бійці вимагають  вибачень за звинувачення в дезертирстві від генерал-майора Анатолія Матіоса. Того самого головного військового прокурора і борця з дезертирами, який не побачив провини керівництва АТО у трагедії під Іловайськом. Своє ставлення до ситуації з 5 батальйоном пан прокурор  висловив у інтерв’ю сайту Лігабізнесінформ за 4 вересня  цього року: “Для мене, як для людини, яка виросла на Західній Україні, дезертирство вихідців з Прикарпаття в будь-якому вигляді – це велике горе і ганьба”.

 

Виявляється, Анатолій Матіос особисто брав участь у переговорах з бійцями 5 батальйону коли ті вирішили повернутися додому,  – разом із командувачем сухопутними військами він вилетів до Кіровоградщини, аби умовити бійців зупинитися  і здати зброю у найближчій військовій частині. Але нічого з того не вийшло. «Вони категорично відмовилися, бо розуміли, що скоїли військовий злочин. Сказали, що будуть їхати зі зброєю через всю Україну, оскільки повинні її здати там, де отримували».  Матіос повідомив, що бійці погодилися здати лише трофейні гранатомети. І висловив впевненість, що «з такою кількістю важкого озброєння можна було б зупинити танковий батальйон – який згодом і заїхав в Новоазовськ». Чи означає це, що комбата будуть звинувачувати ще й «падінні» Новоазовська?..

 

Дивно, але про рішення начальника Генштабу вивести 5 батальйон із зони АТО для відновлення боєздатності (про що повідомив Івано-Франківську ОДА  заступник секретаря РНБО України Олександр Литвиненко), пан прокурор не згадав жодним словом. Зате розповів одну цікаву річ, яка, по ідеї, не може  залишити байдужим жодного істинного  українського патріота. А саме,  натякнув на те, що бойовий дух «Прикарпаття» цілеспрямовано підривав російський агент. Імені, правда, не називав (очевидно, знаючи, що за таке недовго й по мордасам отримати  без оглядки на субординацію):

 

«В процесі розслідування з’ясувалося, що один з командирів роти взяв на себе роль командира батальйону, який самоусунувся від командування, і наполіг на поверненні додому. Ним виявилася людина, яка закінчила військове училище в Росії, брала участь в Чеченській і Абхазькій війнах на боці Росії. З 1995-го жив в Україні, одружився, має дітей, а коли почався конфлікт, пішов добровольцем в цей батальйон. Висновки робіть самі…  Асиміляція офіцерського складу, в силу різних причин, почалася ще з 1994 року через повернення в Україну російських військовослужбовців. Їх добровільний похід в українську армію, думаю, не випадковість».

 

Ну, стосовно російських військовослужбовців  – ми не настільки обізнані, як пан Матіос, йому видніше. Правда, не зовсім зрозуміло, чому при такій кількості російських агентів в українській армії, нікого з них досі не закрили і справа  Віталія Комара стала найбільш гучною в активі ВП за весь час її роботи. При тому, що командири добровольчих батальйонів криком кричать про саботаж і зрадництво у керівництві АТО.

 

Це запитання – саме до головного військового прокурора генерал-майора Анатолій Матіоса,  який ніколи не конфліктував із “сильними світу цього” та прекрасно спрацьовується з будь-якою владою (в чому неважко переконатися,  переглянувши його послужний список у будь-якому інформаційному довіднику).  А якщо вірити сайту «Антікор» ,  у Анатолія Васильовича взагалі досить цікава біографія

 

 

Місце за гратами порожнім буває

Історія 5-го батальйону і ув’язнення його командира мало кого залишили байдужими. Надто болісна тема. Щоправда, думки розділилися: більшість все-таки вважає, що комбат вчинив правильно, врятувавши людей від неминучої загибелі, але є й такі, хто вслід за прокуратурою  називають відхід батальйону із зони АТО дезертирством, боягузтвом і зрадою, а вчинок комбата – злочином.

 

” Встановити справжню картину – завдання слідства, – вважає координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук. –  Якщо хтось не буде згоден з його висновками – тоді можна сперечатися.  Водночас, правосуддя не може бути вибірковим – тим більше на війні. Якщо за гратами сидить комбат, то там же місце і тим панам при званнях і вищих посадах, які  кинули свої війська і втекли, а також тим, через помилки або бездіяльність яких гинуть наші хлопці “.

 

Однак ніхто не поспішає заводити кримінальне провадження на військових тузів, чия бездіяльність, бездарність або пофігізм надто дорого нам обходяться.  Ніхто, скажімо, не звинувачує у дезертирстві генерал-лейтенанта Петра Литвина – рідного брата ще двох відомих Литвинів – екс-голови Верховної ради та не менш одіозного очільника Держприкордонслужби. За даними заступника голови Дніпропетровської ОДА Генадія Корбана, Петро Литвин «кинув свою армію і збіг із сектора Д».  «Це зрада, і за законами військового часу, думаю, він заслужив би трибунал» – вважає Корбан.  Але Військова прокуратура так не думає – судячи з того, що у неї немає претензій ані до Литвина, ані до керівництва Міністерства оборони та Генерального штабу.

 

 «Втрати в секторі “Д” на кордоні за 24-29 серпня набагато тяжче, ніж під Іловайськом у секторі “Б” на жаль , – пише головний редактор Цензор. Нет Юрій Бутусов. – І я дуже хочу завести Віктора Муженка, Валерія Гелетея та Петра Литвина в дніпропетровський і запорізький морги на впізнання – там серед загиблих доставляли і тих, кого вони особисто знали … Я дуже хочу, щоб бездарні генерали, які так легко розпорядилися життями своїх бійців , побачили ціну своїх дій і своєї бездіяльності … під суд вас треба відправити, під суд, щоб був урок для всіх».

 

Все правильно, але утопічно. Який на хрєн суд? Для військової прокуратури керівництво ГШ та МО не може бути винуватим апріорі. От і залишається  показово карати «стрілочників», незахищених погонами, лампасами, родинними зв’язками і близькістю до монарших тіл. Хоч якась видимість роботи. Хотіли зрадників? Нате вам.  Їжте, хоч повилазьте.  Не той калібр? А чим багаті. Інших не буде. Генерал на лаві підсудних – це щось  не з нашої реальності. У нас  судитимуть  комбата-«дезертира»,  що  вже призначений на роль зрадника. Бо не належить до касти недоторканних, яких, здається, навіть  і дихлофосом звідси не витруїти.  Та й завдання такого ніхто не ставить, ви помітили? Про яку б прокуратуру не йшлося  – генеральну, районну чи військову. Так було за часів Януковича, так є і зараз.  Майдан у цьому сенсі не змінив нічого.

 

…Це наче засмальцьована колода карт. Тасувати її можна як завгодно, але кількість королів і валетів не першої свіжості залишиться незмінною. Та й козирних ніхто не відміняв – обіцяна в минулому житті люстрація накрилася вже навіть не тазом. Ніхто насправді не збирається змінювати  правила гри, надто багатьох вони влаштовують.  Навіть під час зовнішньої агресії і загрози національній безпеці.  І то є досить тривожний чинник…  Бо ці осоружні внутрішні окупанти  є  значно гіршими  за зовнішніх. Останніх принаймні можна відстрілювати.