“Артилерія – Бог війни – таке татуювання було на руці командира артилерійського взводу.
Коли я закладала вуха і відкривала рота, він навіть не рухався. А моя петличка записала, як гупає в цей момент моє серце. Гаубіци лупили одразу по 6.
Потім ми дивились відео онлайн, яке записував безпілотник батальйону Донбасу, щоб побачити, чи влучили по цілях. Літав він і до того, як почали лупити гаубіци.
По всьому було видно, що Первомайськ і його населення артилеристи не обстрілюють.
Після всього, солдат сказав: как же мне надоело убивать людей, даже террористов. Хороші хлопці. Роблять дуже важку і чорну роботу , але кажуть із захопленням, що люблять її. А ще командир сказав таке: героїзм буває там, де щось пішло не так. Де все йде за планом і порядком, героїв не буває і це правильно. У них за 5 місяців на Сході жодного 200-ого, а пройшли Слов’янськ, Красний лиман, Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Попасну.”