news-image: Елітне житло в Івано-Франківську: провінційний пафос чи класична розкіш?
Наскільки місцеву дорогу нерухомість можна вважати елітною та чи є на неї попит у Івано-Франківську.
В Україні називати нові будинки елітними продавці почали з 2000 року. Хоча насправді квартири в таких будівлях мали тільки покращене планування порівняно з серійними дев’яти- та шістнадцятиповерховими будинками середини 90-х.

У той час поняття «елітна нерухомість» і «квартири покращеного планування» були практично тотожними. Першоосновою для будівельників слугували відомчі будинки для номенклатурних працівників СРСР – межа мрій пересічних радянських «трудяг». Ознакою елітності також була масштабна площа квартири: «що більше, то елітніше».

Ринок елітного житла почав формуватися тільки у 2003-2004 роках. Будівельники зводили нерухомість відповідно до встановлених на Заході класифікації та критеріїв, що визначають ступінь «якості» будинку. Якщо на початку будівельного буму – 2000-2001 рр. – елітними вважалися практично всі нові будівлі, які споруджуються в центрі міста, то до середини 2005-го ці поняття стали більш стандартизованими.

Забудовники почали оперувати такими термінами, як «житло класу люкс», «елітне житло», «житло підвищеної комфортності» та «житло масового сегмента». Дехто використовував класи («А», «В» і «С»), як основну характеристику помешкання.

Якщо під елітною нерухомістю розуміти житло, що купують покупці з високим рівнем доходів, то за класифікатором Української будівельної асоціації такому помешканню мають відповідати два формати: «De lux» і «Premium».

У класифікаторі кожне житло має близько 100 обов’язкових параметрів – починаючи від  вимог до обробних матеріалів і закінчуючи територіальним розташуванням.

На одну квартиру в обох класах повинно бути передбачено два й більше машиномісця. Класи «Де-Люкс» і «Преміум»  вимагають площу оселі від 150 кв. м, висоту стель від 3 м, середню площу кімнат від 30 кв. м, кухні – від 25  кв. м. Крім цього, в таких квартирах повинні бути великий хол, кабінет, зимовий сад або тераса і т.д.

До уваги неодмінно беруть архітектурно-планувальні рішення. Це і презентабельність, і загальний архітектурний вигляд, і нестандартні, оригінальні планування. Інженерно-технічне оснащення в домі має говорити саме за себе: центральне кондиціонування повітря, індивідуальні системи енергозабезпечення, очищення води, безшумні ліфти тощо. Оздоблення – виключно натуральними, екологічними матеріалами.

В елітному помешканні забудовники передбачають єдине соціальне середовище мешканців, клубний закритий тип будівлі, обмежену кількість квартир (до 60), максимум 6 (і мансарда) поверхів.

Обов’язкова наявність власної служби цілодобової охорони та експлуатації будівлі: аварійні служби, служби сервісу і т.д.

В Івано-Франківську, як розповіли місцеві ріелтори кореспондентові «Бліц-Інфо», на елітність житла впливають лише місце розташування та ціна. Якщо воно дороге та ще й у центрі – автоматично вважається елітним. До того ж часто за певний елемент інфраструктури доводиться доплачувати окремо. Тож місцеве розуміння елітності навряд чи тотожне всім класичним стандартам. Мало того, помешкання, яке б відповідали усім вище зазначеним критеріям, в Івано-Франківську немає.

До речі, попри фінансові труднощі, на які нарікають чимало містян, все ж зберігається попит на так зване франківське елітне житло. Вартість коливається біля 100 тис дол. за 120 кв. м. Але сьогодні покупці диктують умови, тому можна торгуватися і зменшити ціну аж до 20%.

Справа в тому, що в 2006-2008 рр. чимало заробітчан масово купували новобудови, тож місцеві будівельники, орієнтуючись на цей сегмент, зводили помешкання з великими площами. Їм було вигідно відразу продати оселю масштабних розмірів, адже купівельна спроможність перебувала на вельми високому рівні. Із настанням кризи будівельники почали мінімізувати площі, а чимало великих квартир так і залишилися в очікуванні свого покупця.