news-image: Де бруківка, пане голово?

 Дорожнє покриття було вистелене там ще австрійською бруківкою: добротною, міцною. І роботи на той час проводили, певно, добросовісно, оскільки бруківка пережила не одне століття й десятки змін у владних коридорах. Танки витримувала під час війни та навчань, адже наше місто було військове та закрите для туристів.
До того ж бруківка виступала ще й окрасою, бо хто не приїжджав на гостини, всі дивувалися такому дорожньому покриттю в невеличкому провінційному містечку, яке більше нагадувало львівську бруківку чи вулиці якогось європейського старовинного історичного міста. Гості ж дивувалися та приказували: «У вас так круто, у вас, як за кордоном…» Звісно, дорожнє покриття давнє, довго простояло, в деяких місцях ямкувате стало, але каміння міцно приставало одне до одного та трималося купи. Ніхто з мешканців бульвару навіть не міг подумати, що в один прекрасний день хтось захоче її просто ось так шкребти, зняти, та щось натомість нове й неякісне поставити.
Ми погоджуємося, ремонт доріг потрібно робити, але щоб ось так усе дорожнє полотно ледь не долотом довбати та силоміць знімати, а взамін ставити не знати що… Але, виявляється, новій владі цісарська бруківка стала на заваді, бо ідея капітально відремонтувати бульвар Лесі Українки виникла саме в нинішньої влади. Коли ж ми побачили перших дорожників і те, як вони знімають бруківку, повірте, серце защеміло. Наступне, що подумали, певно, гроші мають на дорозі «відмити», бо де ж іще найлегший спосіб їх «украсти», як не на дорогах. Стежили ми прискіпливо за роботою, бо ж хочеш-не-хочеш, щодня з дому десь ідеш та й мусиш об каміння спотикатися. Нам усе ж хотілося вірити, що бодай би хоч доброякісно ту бруківку клали, щоб отих ямів та виямків позбутися.

Але… маємо те, що маємо. Дорожнє покриття так класти й не завершили, на півдорозі покинули… Хто ж має це доробляти??! Наступна каденція депутатів, новобраний міський голова чи, можливо, мешканці бульвару скинуться та дорогу до розуму доведуть?!

А тут підтверджуються наші здогадки щодо розкрадання чиновниками коштів, виділених на дорогу. От, хитруни й злодюги, ну ні совісті, ні сорому в людей, ані страху перед Господом Нашим Богом! Бач, видно все ж правда, бо й прокуратура вагоме слово щодо факту розкрадання сказала та веде розслідування. А що на це скаже, приміром, міський голова Ігор Слюзар? Невже він не знав чи не здогадувався про таке розкрадання, бо ж привласнено навіть не тисячу гривень, а цілих 60 тисяч.

Чи для високопосадовців це, можливо, не така вже й вагома сума…Ось не вірю, що не знав міський очільник, який називав себе господарником, балотуючись у мери, про такі круті махінації міських лиходіїв. І це при тім, що роботи так і залишилися незавершеними. Можна було запитатися в підрядника та в того, хто грошима розпоряджався, на що гроші витрачені. Та й за руку спіймати злодія, до того ж – вони ставленики саме міського голови, його команда. Певно, не хотів пан Слюзар на чисту воду виводити. І все ж мусимо запитатися в нього, коли ж дорогу на бульварі до ладу доведуть, а разом з нею й тротуари. Бо ще зникне з Коломиї пан голова, бо, бачте, он уже в народні депутати надумав податися, балотується до Верховної Ради. І це при тім, що в Коломиї, місті, де його обрала громада, до ладу нічого не доведено.

Та, зрештою, старої австрійської бруківки не повернеш, а ось нова дорога в геть сумному стані: ями, горби, вибоїни, ще гірше ніж було… А ще й року відтоді, як ремонт проводили, не пройшло. Хто відповість за таке бракоробство, розтрату десятків тисяч гривень?! Бо те, що привласнили, підробивши документи, певно, крапля в морі, проти того, що гроші решту на вітер пустили, таку дорогу неякісну зробивши. А що буде ще через рік?

Пишу оце все, бо серце болить, кров’ю обливається, дивлячись на все, що в нас під носом робиться. А ми пальцем тикаємо на Київ, Донецьк…Та спершу мусимо навести лад у своєму рідному місті з такими бракоробами й злодіями, тими нечистими на руку посадовцями, яких, як не хабарі спіймають, то на відмиванні чи привласненні грошей. Прикро тільки, що завжди їм усе легко з рук сходить. І де отой закон про люстрацію, очищення влади, ухвалений депутатами та не підписаний до цих пір гарантом…

Євдокія Максимівна, мешканка бульвару Лесі Українки у Коломиї, Коломийські вісти