ivano-frankivs'k
Остання спроба створити цей документ була у 2001 році, але до діла так і не дійшло. Нині очікуємо новий, вдосконалений проект розвитку міста, який мав би увібрати і вирішити всі проблеми: куди розростатиметься Станиславів, які новітні споруди потрібно збудувати, яка доля чекає на приміські села, як вирішуватиметься проблема паркування автотранспорту?
І це лише вершина айсбергу проблем, що накопичилися в місті. Тож до розмови запросили начальника управління генерального плану та містобудівного кадастру, головного архітектора міста Івано-Франківська Володимира Григоровича Гайдара.
Мушу щиро визнати, що доступитися «до тіла», тобто взяти інтерв’ю було непросто. Зустріч переносилася через численні наради, під кабінетом завжди очікує хмара людей і навіть під час розмови неодноразово вривалися за підписом працівники, вигравав мелодію телефон, а вигляд у Володимира Григоровича був відверто досить втомлений та й годинник з прикрістю вперто демонстрував час обідньої перерви.
–  Володимире Григоровичу, коли можна чекати нового Генерального плану і що він передбачає кардинально відмінного від існуючого?
–  Угоду на коригування Генерального плану ми підписали ще в червні минулого року і з цього часу розпочала працювати проектна організація. За минулий рік встигли здійснити багато. Лише від громадськості поступило понад 70 пропозицій, які взяті до уваги. Отже, час що минув продуктивно використаний і до кінця нинішнього року прагнемо завершити корегування. Великих змін і додаткового дофінансування вимагають інженерні мережі. Сподіваюсь, що до кінця року необхідне  фінансування буде здійснено, тим більше, що розуміння з боку депутатського корпусу є.
Генплан – це не рядовий документ. Він передбачає глобальний, стратегічний розвиток обласного центру не на один рік.
–  Не раз доводилося чути, що місто в існуючих межах вже задихається, нема куди далі розвиватися. Тому в Генплані, напевно, передбачили нову карту обласного центру. Наскільки ця проблема буде врахована? В той же час такі приміські села, такі як Вовчинці, мають свою затверджену карту  і план розвитку на найближчі десятиріччя. Як бути з такими селами, чи не втратять вони своєї самостійності, чи не поглине їх місто?
–  Чинний Генеральний план, який затверджений у 1978 році, а в 2001 році відкорегований, був розроблений  із врахуванням всіх прилеглих територій, в тому числі приміських сіл, в яких дія Генплану поширювалася в більшій чи меншій мірі. Тобто він захоплював ті території з метою проведення певної адміністративної реформи і приєднання їх до міста. Але на той час не було чітко встановленої межі самого міста Івано-Франківська, та й меж сіл теж не існувало. Тому існуючий Генплан нині дещо аморфний, не підтверджений іншими земельними документами.
Нині головною відправною точкою було: а в яких же межах розробляти Генеральний план? Розробляти тільки в межах міста? Це буде кроком назад. При таких умовах я би швидше за все відмовився від роботи над Генпланом. Тому що замість розвитку необхідно було би шукати і вирішувати, як варитися у власному соці. Це однозначно не правильно. Нині, враховуючи те, що плани приміських сіл розроблені і затверджені, існує певна пропозиція, і вона була обговорена з усіма селами. Дійшли до згоди і порозуміння, що Генеральний план обласного центру ми розробляємо в межах Івано-Франківської міської ради, а села Вовчинець, Крихівці, Угорники, Микитинці і Хриплин, – це п’ять сіл Івано-Франківської міської ради. Тому, враховуючи що попередній Генплан був розроблений із цими населеними пунктами, ми їх враховуємо із їхньою розробленою стратегією розвитку, яку беремо за основу. Тобто розвиток міста є однозначно із урахуванням цих сіл.
–  У центрі Івано-Франківська діє, так званий, «п’яний базар» разом із базаром верхнього одягу. Свого часу вже йшлася мова про їх перенесення і розбудову такої великої території в центральній частині міста. Тим більше планувалося з’єднання Північного із Південним Бульваром єдиною дорогою, яка долучилася би до розвантаження руху міського транспорту. В той же час це місце єдиного можливого заробітку сотень людей. Зрозуміло, що ні один політик перед виборами, а вибори у нас відбуваються постійно, не бажає кардинально вирішувати це болюче питання. То що передбачається у Генеральному плані?
–  Тут кілька моментів, які ми закладаємо при коригуванні. Перше, для історико-архітектурного заповідного терену міста розробляється окремий документ, який є у складі Генплану, це Історико-архітектурний опорний план. Він на 95% вже готовий і буде винесений на Консультативну раду, про охорону культурної спадщини і далі на Містобудівну раду, аби з ним мати певну ясність. Цей План окреслює межі охоронної території і буде регламентувати діяльність в межах заповідного ареалу. Тут буде значно ускладнена процедура дозволів на забудову у відповідності до вимог чинного законодавства.
Наше місто моноцентричне, тобто всі основні функції сконцентровані в центрі міста. Місто, в центрі якого сконцентровані чотири базари, це, напевно, унікальне явище. Це феномен Івано-Франківська. Такі функції стягують в центр транспортний потік, пішохідний трафік, проте це явище необхідно відтягувати від центральної частини. Мова йде про ринки і вокзали. Звичайно, залізничний вокзал ніхто переносити не буде, але автовокзали слід диференціювати по напрямках. Такі спроби були і в попередньому генплані і в цьому напрямку дещо вже зроблено. Наше завдання зробити з моноцентричного міста – поліцентричне. До кількох автовокзалів по напрямках потрібно підтягувати ринки, торгівельні  центри. В Угорниках колишня обласна влада пропонувала створення великого гуртового агроринку. Сільська влада цю ідею підхопила і виділила площі для її втілення. Тут може розміститися торгово-роздрібний центр на кшталт «Метро» чи «Ашан», як у Львові. Туди можна відтягувати й ринки промислових товарів, одягу. Звичайно, це перспектива найближчих 5-10 років.
Моя думка і те, що я намагаюся закласти в цьому Генплані: Центральний Ринок повинен залишитися в межах, які передбачалися  при його закладенні, або навіть у межах лише його споруди  і стати щось на кшталт Бесарабського ринку в Києві. Скажімо, Еко-ринок  і там повинні бути відповідного рівня товари. Всі території навколо ринку були передбачені не для наметиків і навісиків. Тут потрібно провести сувору інвентаризацію. Отже, всі речові ринки потрібно виносити на околиці, адже вони є джерелом перенавантаження центральної частини міста. І тут площ для паркінгу автотранспорту нема.
–  Питання паркінгів досить важливе і проблематичне.
–  Це болюче питання і воно напряму пов’язане із проблемою децентралізації. Обов’язково по великому радіусу міста ми будемо передбачати багаторівневі паркінги, або паркувальні зони. Наприклад, існує бачення використати площі на вулиці Довгій, де розташована швейна фабрика з перспективою побудови багаторівневого паркінгу. Це найбільш цікаве і вигідне місце. Адже приїхавши з вулиці Галицької чи з Об’їзної  і залишивши автотранспорт там, достатньо десяти хвилин  пішохідної відстані до центральної частини, вже не кажучи про громадський транспорт. Аналогічно зручне місце є за мостом по вулиці Незалежності з правої сторони біля вулиці Декабристів. Там нині є різні дрібні об’єкти. Ці два місця ми реально розглядаємо для побудови багаторівневих паркінгів.
–  Раніше йшли розмови про побудову багаторівневого паркінгу навпроти універмагу «Прикарпаття». Яке ставлення нині до цієї ідеї?
–  На мою думку слід відтягувати від центру паркінги. По-перше, вулиця Дністровська перезавантажена транспортом і всіяна численними підземними мережами, тобто це передбачатиме досить складний у виконанні і не дешевий проект. До того ж тут сусідство із пам’ятками архітектури. По-друге, чи вирішить побудова паркінгу в цьому місці проблему розвантаження центру? Була ще ідея розташувати таку багаторівневу споруду там, де нині новий Новгородський базар і внутрішні дворики. Проте тут також потрібно дуже зважено поставитися до вирішення під’їзних можливостей.
Тому я говорю саме про найбільш зручні місця спорудження таких об’єктів біля вулиці Довгої та за мостом на Незалежності. До того ж ми нині передбачаємо розвиток  велосипедного транспорту, велодоріжок. Прикладів в Європі достатньо. Так, залишавши авто у паркінгу за мостом, можна взяти передбачений прокатом велосипед і доїхати до центру, де поставити його у призначене місце зберігання.
–  Що передбачається в такому районі міста, як вулиця Промислова, Деповська, де зосереджено численні колишні бази і склади. Чи не час взятися за ці райони міста?
–  Вже надходять пропозиції від користувачів тих земельних ділянок. Все це потребує ретельної інвентаризації і земельних ділянок, і використання тих зон. Не так давно мав нагоду роздивитися ділянку Хриплинської промзони. Насправді, досить плачевна ситуація. Величезна територія, величезні, колись діючі, об’єкти, а нині ростуть 20-річні дерева. Це свідчить, що весь цей час ніхто нічого не робив. І якщо нині там сидять, так би мовити, «собаки на сіні», то час вже в них запитати чому такий стан речей.  З тими територіями час наводити лад. Ми шукаємо площі для промислових інвестиційних пропозицій, а тут території, які десятиліттями не використовуються і мають всі підведені необхідні мережі. Все це вимагає вольового рішення щодо інвентаризації і подальшого використання по всіх об’єктах, які не задіяні більш ніж п’ять років. Чи здійснюється на об’єктах задекларовані свого часу обсяги виробництва, чи все зійшло на якийсь дрібний бізнес.
За нинішнім законодавством Генеральний план є безстроковим документом, в який закладаються концептуальні речі стратегічного розвитку міста, проте кожні п’ять років його можна коригувати і деталізувати у відповідності із нагальними життєвими потребами.
Розмовляв Анатолій ЧЕРНЕЦЬ.