news-image: Імітація боротьби з агресором

 18 червня ц. р. виконавчий комітет івано-Франківської міської ради прийняв рішення «Про маркування товарів російського походження». Згідно з цим рішенням заклади торгівлі мали запровадити помітне маркування товарів російського походження позначкою «Товари з Російської Федерації» на ярликах (цінниках) або в покажчиках цін товарів поряд із поданою ціною. Забезпечити виконання цього рішення мали управління торгівлі та економічного й інтеграційного розвитку МВК шляхом проведення роз’яснювальної роботи і періодичних рейдів. Кореспондент «Галичини» провів власне розслідування, під час якого з’ясував, що в жодному з п’яти перевірених торгових закладів у місті — в «METRO»,  «Колібрісі», «Арсені», «Сільпо», «Вопаку» —  не маркують товари російського виробництва.

Ініціативу підтримали не всі

Після анексії Криму російськими військами в українському суспільстві поширився громадський рух щодо бойкоту товарів, виготовлених у РФ. Логіка такого рішення проста: навіщо підтримувати бізнес держави, яка застосувала проти українців військову силу, відібрала Крим і розв’язала збройне протистояння на Донбасі. Варто визнати, що зусиль громадськості було явно недостатньо, щоб завдати росіянам істотних збитків в економічній війні. Влада не могла відкрито підтримувати такі ініціативи, оскільки Росія могла застосувати аналогічні заходи щодо українських товарів. На перші кроки щодо обмеження товарів з Росії наважились представники місцевої влади переважно у західних регіонах України.

В Івано-Франківську першими зреагували дві торгові мережі, які пов’язують з депутатами міської ради. Однак інші великі торгові мережі, які належать здебільшого потужним загальноукраїнським рітейлерам (організаціям з продажу товарів уроздріб), цю ініціативу не підтримали. На гуртових складах уже лежала продукція російських виробників, і завдавати собі збитків ніхто не збирався. Тим часом реалізація російських товарів в області знизилась через відмову частини покупців купувати товари північного сусіда.

Рекомендовано, але не обов’язково

Першого серпня в Івано-Франківську відбулися громадські слухання щодо нової редакції рішення «Про маркування товарів російського походження». На відміну від варіанта, який діє з 18 червня, нове рішення має рекомендаційний, а не зобов’язувальний характер. У новій редакції вказали, що його мають виконувати суб’єкти господарювання. Однак ні перший варіант, ні його нова редакція, яка набере чинності ближче до осені, не передбачають ніяких санкцій за їх невиконання.

Начальник відділу управління торгівлі МВК Валентина Твердушко, яка представляла проект рішення на громадських слуханнях, запевнила присутніх, що майже в усіх супермаркетах рішення про маркування російських товарів виконують. «Директори супермаркетів з розумінням поставилися до цього рішення. В супермаркетах майже у всіх є позначки. На сьогодні це актуальне рішення. Підприємці не матимуть фінансового навантаження від нього, оскільки тепер російські товари майже не надходять, реалізують здебільшого залишки», — сказала Твердушко.

Підприємці не хочуть платити за антимаркетинг

Дещо раніше нове рішення щодо маркування російських товарів обговорили на Раді підприємців, яка є дорадчим органом міськвиконкому. Ознайомив присутніх з проектом рішення начальник управління торгівлі івано-Франківського міськвиконкому Олег Ганчак. Він заявив, що помітне маркування «Товари з Російської Федерації» необхідно впровадити, щоб захистити національного виробника. івано-франківські підприємці поставились до ідеї без ентузіазму. На їх думку, ліпше популяризувати прикарпатські та українські товари, ніж вести антимаркетинг для російських товарів. Тим більше якщо за цей антимаркетинг доведеться платити самим підприємцям. Виготовлення кольорових стікерів з російським триколором навряд чи зробить підприємців набагато біднішими. Але все одно це потягне за собою як фінансові, так і організаційні затрати.
Маркувати ніхто не поспішає

Кореспондент «Галичини» вирішив на власні очі побачити, як великі торгові заклади реалізують рішення виконкому. Для цього обрав два великі супермаркети у «спальному» мікрорайоні, по одному середньому у «спальному» мікрорайоні й у центрі міста, а також магазин великої торговельної мережі в середмісті. Оскільки у торгових закладах заборонено вести фото- та відеофіксацію,  не наводитимемо назв супермаркетів, щоб уникнути проблем юридичного характеру. Також не називатимемо конкретні торгові марки, щоб не робити їм рекламу чи антирекламу.

Отже, щоб дослідити наявність у торгових закладах російських товарів та маркування на них, ми вирішили застосувати певну методологію. На тотальну перевірку навіть одного супермаркету знадобилося б занадто багато часу, тому ми шукали російські товари в тих відділах, де їх наявність була найбільш імовірною. Одразу зазначимо, що не перевіряли походження м’ясних та молочних виробів.

На прилавках магазинів ми шукали такі групи товарів: горілка, пиво, макарони, чай, кава, товари побутової хімії та засоби особистої гігієни, кондитерські вироби. У першому великому супермаркеті ми виявили майже весь спектр зазначених товарів і при цьому — жодного натяку на їхнє маркування. У другому середньому супермаркеті у «спальному» районі міста товарів російського виробництва було набагато менше. Нам вдалося знайти лише пиво відомої російської компанії, щоправда, його було розлито у Запоріжжі, — так російський бізнес став переносити виробничі потужності в Україну, щоб уникнути проблем з російським штрих-кодом, а також можливим патріотизмом споживачів. Також ми виявили чай та каву відомих російських брендів. Зрозуміло, що ці продукти не вирощують у Росії, але російський бізнес завозить сировину, упаковує її і знімає фінансові «вершки» з цього процесу. До речі, чимало відомих марок чаю, який лежить на наших прилавках, має російське походження. Однак і тут росіяни почали захищати свої інтереси. Ми виявили чай однієї відомої марки. Частина упаковок мала ще «російську прописку», а деякі пачки вже були оформлені на компанію, зареєстровану в Україні. Отже, формально цей чай став українським, але фінансові потоки і надалі потраплятимуть у кишені російських власників. Ще однією проблемою є велика кількість продукції побутової хімії з Росії (пральні порошки, мийні засоби) та засобів особистої гігієни (зубна паста, шампуні, гелі для душу). Торгові марки цих засобів належать великим транснаціональним компаніям, але їхні виробничі потужності розташовані в Росії. Проте і в цьому сегменті торгівлі відбувається «українізація» товарів. Компанії реєструють юридичні особи в Україні. Зробити товар українським можна і в більш простий спосіб: достатньо завезти пральний порошок з Росії та упакувати його в Україні.

У другому великому супермаркеті ми виявили російські горілку та пиво, макарони, побутову хімію і засоби особистої гігієни, а також чай та каву. Ми помітили таку закономірність: чим більшу площу має торговий заклад, тим вища ймовірність знайти там російські товари.

У ще одному супермаркеті середньої величини у центрі міста нам довелось довго шукати російські товари. Переважно знаходили російські бренди, які вже встигли перереєструватися в Україні. Виняток становили товари побутової хімії, а також чай та кава. У цьому супермаркеті ми знайшли лососеву ікру відомої торгової марки з назвою «Сахалінська». Але, попри очевидне російське походження товару, його виробником вказано київську фірму.

У магазині, що належить до великої торговельної мережі, ми знайшли російське пиво, а також чай, каву, товари побутової хімії та особистої гігієни. Як і в інших торгових закладах, на прилавках була кондитерська продукція (шоколадні батончики) відомих транснаціональних корпорацій, виготовлена в Росії. Зрештою, навіть один із всесвітньо відомих газованих солодких напоїв у бляшанках донедавна розливали тільки в Росії.
Походження товару приховають

Усі обстежені торгові заклади об’єднує те, що маркування російських товарів ми не виявили. Вони реалізують товари російського виробництва, але кількість та асортимент такої продукції різні. Ймовірно, торгові мережі допродують товарні залишки і нові партії товару вже не завозитимуть. У будь-якому разі кількість російських товарів на прилавках магазинів істотно зменшилася порівняно з докризовим періодом. Явним є також бажання компаній, які поставляють товари російського походження, приховати цей факт від споживача. В результаті незабаром покупець уже не зможе отримати інформацію про російське походження товарів.

Якщо дії торгових мереж можна пояснити бажанням мінімізувати економічні ризики від торгової війни з Росією, то дії влади таки викликають певні запитання. Не потрібно великих зусиль, щоб продукувати рішення, які ніхто виконувати не збирається. На жаль, часто чиновники радше створюють видимість роботи, ніж розв’язують проблеми. Але такою імітацією економічної боротьби з агресором чиновники створюють інформаційну пелену, яка закриває непривабливу дійсність. А, як відомо, «якщо очі не бачать, то й серце не болить».