news-image: Що чекає Донбас?

За  словами Ю. Луценка, у підписаному в Мінську протоколі не йдеться про особливий статус для двох областей. «У ньому чітко зазначено, що особливий статус передбачено лише для території, яка не підконтрольна українській владі. Нині відбувається демаркація позицій, які займає українська армія, і позицій, які наші війська наразі не можуть зайняти», — пояснив він. Ю. Луценко підкреслив, що буде створена «спеціальна зона» у складі цілісної України: «Мінський протокол означає, що Україна є цілісною. Навіть тимчасово непідконтрольні нам райони так званих «ЛНР» і «ДНР» все одно є частиною України. Кордон стає нашим, і ми повинні ізолювати цю «спеціальну зону», взяти її під контроль, у тому числі й інженерними спорудами, та запропонувати їм змагання не тільки зброєю, а й рівнем життя. Якщо в Україні перестануть брехати та красти, то реально за декілька років підвищити соціальні стандарти на таку висоту, щоб жителі тимчасово окупованих територій просилися в Україну тільки на умовах звичайних українських областей, районів і міст», — зазначив Ю. Луценко.

Ця заява радника Президента викликала жваве обговорення в середовищі політиків та експертів. Одразу на неї відреагували у ВО «Батьківщина». «Ми глибоко стурбовані такими заявами офіційної особи, оскільки вони є нічим іншим, як спробою підготувати суспільство до здачі значної території України та подальшого порушення територіальної цілісності держави. Це означає фактичну капітуляцію перед російським агресором», — йдеться в заяві партії. «Батьківщинівці» вважають, що здача окремих українських територій означає і здачу українських громадян, які проживають на тимчасово окупованій Росією території Донбасу. А це зневага і до пам’яті усіх загиблих на Майдані та всіх тих, хто поклав своє життя, аби захистити незалежність України. ВО «Батьківщина» вимагає від Президента України Петра Порошенка «негайно оприлюднити всі таємні домовленості, яких було досягнуто в Мінську; пояснити, чи є офіційною позицією глави держави висловлювання Юрія Луценка про створення «спеціальної зони» з окремих районів Донбасу, які тимчасово окуповані російським агресором; повідомити, за чиїм рішенням проводиться демаркація фактичного кордону між цими районами та територією України; розтлумачити, чи означає це порушення суверенітету й незалежності України та здачу її значної території Росії».

Своєю чергою П. Порошенко, коментуючи мінський протокол під час виступу на засіданні Кабінету Міністрів, запевнив, що Україна не зробила жодних поступок у питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою і залишається соборною й унітарною державою. Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на всій території Донбасу — в тому числі й на тій, яку нині тимчасово контролюють бойовики.

Глава держави звернув увагу, що про ніякі федералізацію чи відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може, і підкреслив, що про такі утворення, як так звані «ДНР» та «ЛНР», у документі не згадано взагалі. «Оговорено, що Закон України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» передбачає чітко статус цих регіонів у складі України, —  наголосив П. Порошенко. —  Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. і я просив би — від цього залежить доля миру — підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес».

Що думають з цього приводу експерти — кандидат філософських наук, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія», перший лауреат премії Джеймса Мейса Ігор Лосєв та академік Академії наук вищої школи України, доктор політичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника та Університету ім. Яна Кохановського (Польща) Іван Монолатій, з’ясовував у них кореспондент газети «Галичина».

Ігор Лосєв:

— Заява Ю. Луценка цілком безвідповідальна. Але вона свідчить про те, що в нашому найвищому керівництві є вельми небезпечні ідеї, які не можна реалізовувати, бо вони матимуть катастрофічні наслідки для України. За жодних обставин не можна відмовлятися від своїх територій навіть у символічній формі. Виділити якусь там «спеціальну зону» — це означає визнати на своїй території щось на зразок Придністров’я, Абхазії чи Південної Осетії. Це цілком неприйнятні речі. Так вчиняти зі своєю землею не можна.

Виступ Президента України П. Порошенка з приводу так званих мінських домовленостей мав на меті внести ясність у це питання, що виявилось цілком заплутаним після заяв радника глави держави Ю. Луценка. П. Порошенко намагався максимально дипломатично, гнучко довести, що не йдеться про якісь втрати для територіальної цілісності України, суверенітету держави. Проте я не думаю, що сумніви після його заяви зникли. Тим більше, що парламент оголосив ці «ДНР», «ЛНР» терористичними утвореннями. А 18 вересня наш Президент у Сполучених Штатах буде просити Барака Обаму також визнати «ДНР» і «ЛНР» терористичними утвореннями. Водночас від імені Української держави представники наші сідають за один стіл з цими невідомими світові фігурантами. і, звісно, це треба якось пояснювати українському народові та світовій громадськості. Я думаю, що тут проблема не в хисті Президента пояснювати, а в самій справі, яку треба пояснювати, оскільки вона виглядає не дуже привабливо. Ми оголосили припинення вогню, коли значна частина нашої території є окупованою, крім цього, окупант не хоче ні про що з нами розмовляти, підсовуючи замість себе цих дивних фігурантів, своїх маріонеток, які грають якусь там начебто самостійну роль.

Іван Монолатій:

— Насправді це глухий кут для України. Не можна іти на поступки терористам, якими б «гуманними» гаслами вони не прикривалися, а надто — державі-агресору. Абсолютно природні бажання нашого гаранта за будь-яку ціну припинити війну і нові жертви можуть дорого коштувати українській державності в уже недалекому майбутньому. Адже нині ніхто не може убезпечити нас, громадян унітарної України, від масованого параду автономізації і федералізації нашої держави. Згадаймо хоча б торішні «прожекти» щодо національно-культурних автономій на Буковині чи Закарпатті — найбільш небезпечних в етнічному плані регіонах після вже втраченого нині Криму. і пригадаймо, яка політична сила щедро фінансувала цю підривну проти України активність. Згадаймо і закарпатських русинів, які тільки мріють про такі речіѕ Для мене цей крок Президента України — це своєрідне відкриття скриньки Пандори, бо саме з таких дій може розпочатися планова деконструкція єдиної України. Пам’ятаймо, що заради хвилинних успіхів навіть супердемократичної і прозорої влади, яка мусить служити народові, можемо приректи наше майбутнє на такий собі експонат у путінському музеї поневолених народів. Але найголовніший ворог криється у нас самих і в незрілих недоелітах, які нині й надалі представлені в нашій владі, зокрема на сході держави. З ким розмовляти? З ким вести перемовини? З ким домовлятися про майбутнє України? Із сепаратистами і місцевим людом, який спершу закликав путінську Московщину «спасти» їх від «київської хунти» і бандерівців? З убивцями мирного населення чи злочинцями проти людяності? Відтак демонстрація такої «позиції» непозиції щонайменше є неприхованою зрадою України. А той факт, що попри запевнення «підтримки», висловлення «занепокоєння» і подальших «консультацій» Захід і надалі мовчить, як мовчав і в часи визвольних змагань 1917—1921 років та Голодомору 1932—1933 років, зайве свідчить, що система міжнародної колективної безпеки і гарантії суверенітету з боку так званих великих держав сьогодні абсолютно бутафорні й декоративні. Адже кожна зі сторін сповідує свою правду. Сподіватися слід на власні сили і власний розум. Лише тоді прозріємо та побачимо, що поступками сепаратистам і терористам, російським найманцям і п’ятій колоні не принесемо у наш дім такі бажані нині мир і спокій. Бо вже скоро виявиться, що такі поступки є лише початком довгої дороги в нікуди.