5

З моменту інавгурації Петра Порошенко пройшов всього місяць, але глава держави вже зіткнувся з протидією з боку представників політичного табору, який прийнято називати демократичним.

Нагадаю, 9,5 років тому Петро Порошенко став секретарем РНБО, вимушено поступившись прем’єрський портфель Юлії Тимошенко. Зіткнення двох «помаранчевих титанів» з кульмінацією у вересні 2005-го серйозно послабило команду Віктора Ющенка і створило умови для повернення у владу Віктора Януковича, який залишався рейтинговим лідером до лютого 2014 року. Висновок простий: протистояння демократів породжує вакуум, який охоче і швидко заповнюють «герої вчорашніх днів». Не зайвим буде нагадати, що тодішній конфлікт проходив на тлі високих темпів економічного зростання, підвищення добробуту підйому. Це не рахуючи революційного підйому після першого Майдану і дешевого (у 50 доларів за тисячу кубів) газу, який отримувала Україна.

Сьогодні економічні умови куди менш сприятливі, але це не зупиняє окремих політиків. Парламентські фракції «Батьківщина» і «Свобода» офіційно не переходять в опозицію, але відчайдушно фрондує, випинаючи унікальність своєї позиції. Обидві політичні сили з настирливістю, гідною куди кращого застосування, борються за введення воєнного стану на Донбасі. Аргументи – «це всього на місяць», «без воєнного стану силовики діють неефективно» – покликані завуалювати реальну причину сплеску політичного патріотизму. Вона очевидна, оскільки обидві політичні сили відчувають серйозні внутрішні проблеми.

Активність спікерів парламентських «сердечників» не здатна приховати розшарування фракції, яке поки не оприлюднюють, а «Свобода» щосили готується до можливих дострокових парламентських виборів, цілеспрямовано повідомляючи виборцям про визначну роль Олега Тягнибока та його команди у житті країни.

Каменем спотикання стали президентські конституційні ініціативи, забраковані представниками «Батьківщини» та «Свободи». Ці фракції погодилися внести президентський законопроект про зміни до Основного закону виключно для підтвердження працездатності ефемерної коаліції «Європейський вибір», оскільки обидві політичні сили пообіцяли власні варіанти модернізації Конституції. Їх представників не бентежить необхідність зібрати 150 депутатських голосів під проектом змін, адже дружити проти когось більш сильного українські політики вміють на відмінно.

Як видається, восени на політичну арену повернеться Юлія Тимошенко. Очікуване погіршення економічної ситуації і політична нестабільність для Юлії Володимирівни – звична і комфортне середовище. Лідеру «Батьківщини» необхідний реванш, причому не у вигляді повернення під парламентський купол, а в якості придбання втретє прем’єрського портфеля. Гра на зниження акцій держави для отримання їх контрольного пакету задешево – заняття, в якому Тимошенко вже одного разу досягла успіху, але не будемо забувати, що раніше ніколи Україна не перебувала в стані неоголошеної війни. Що буде, якщо партійні резони знову почнуть брати гору над державними інтересами в умовах безпрецедентного суспільно-політичної кризи, нескладно здогадатися.