Поки що лише з саміту Великої двадцятки в Австралії. Але, тепер маємо в цьому повне переконання, – це початок великої поразки Росії. Єдинороської Росії (думаю, що цей термін має право на життя, як і термін періоду Другої світової війни – фашистська Німеччина).

 

Виявляється, флагман російського тихоокеанського флоту з ескадрою супроводу не вирішують у світовій дипломатії нічого. Це теж лише фрагмент, але яскрава ілюстрація тези, що збройні сили у підсумку не гарантують перемогу, якщо тобі протистоять консолідовані мотивовані впевнені у власній правоті сили.

 

В чому сила, брат? У правді.

 

Правда, висловлена чітко впевнено неодноразово зробила перебування Путіна в Австралії не лише нестерпним, але і неможливим. Саме об нашу українську правду розбилася путінська пропаганда і дипломатія в Австралії. Об неї розіб’ються полчища путінських орків в Україні.

 

Путін не міг не знати, що низка держав Великої двадцятки не сприймають його позицію. Знав, але поїхав. Отже, думав, що впорається з “гнилими західними лібералами”.

 

Без сумніву, у світі є певне схвалення чи симпатія до дій Росії. Не тому, що вона відбирає території, а тому, що наважилась кинути виклик домінації США.

 

Який же висновок з австралійського фіаско зробить ця частина світу? На мою думку, очевидний – не варто поспішати підтримувати Росію. Дуже рано дехто взявся хоронити США, європейську і трансатлантичну єдність.

 

Світ би з іронією спостерігав за російсько-американською дуеллю.

 

Але коли однією мовою говорять США, Канада, Великобританія, Австралія, Німеччина… Коли в результаті простої дискусії з ними Путін тікає – це простий і зрозумілий сигнал. Російські симпатики зараз нагадуватимуть вболівальників, які пригнічено розбредаються зі стадіону в результаті поразки своєї команди, хоча залишається ще з півгодини ігрового часу.

 

Свідками гри і поразки Путіна стали саме ті країни, яким відводиться велика роль в зовнішньополітичній доктрині багатополярності і нового світоустрою Путіна – Китай, Бразилія, Індія. Відповідні висновки зроблять і ті, кого ми вважаємо “слабкою ланкою” антипутінського фронту.

 

Чи розізлить це Путіна? Чи вдастся він до радикальних дій у відповідь? Ще й як. Не маю сумнівів, що команди посипалось вже з літака по дорозі з Австралії.

 

Але це зовсім не означає, що австралійський саміт пішов нам на шкоду.

 

Справа в тому, якби Путін повернувся з Австралії зі щитом, він сприйняв би це як повний карт бланш робити з нами, що захоче.

 

Наш ворог не змінився, лише став знервованим і менш самовпевненим. Але наші друзі стали більш сконцентрованими, зібраними і консолідованими. Це і є основний підсумок австралійського саміту.

 

Цей саміт не скасовує для нас війну. Він додає сили її виграти.