news-image: «Ми не повинні боятись Путіна»..

 Володимир Федорович Семистяга — луганський науковець, педагог і журналіст, голова Луганської обласної організації «Просвіта», людина яка перебувала в полоні у бандитів і яку влітку заживо «поховали» палкі до «сенсацій» журналісти. Володимир Федорович живий і охочий до бесід.
Ось тільки в його погляді я помічаю печатку не просто суму, а й відлуння праведної злості. Хто, як не він, відчув на собі безпорадність у ситуації, коли цілий народ на своїй землі було кинуто напризволяще, загнано в кут безвихідності.

Володимир Семистяга ховає руки, але я знаю, що вони попечені й погано загоюються, адже проросійські бандити катували його в луганських підвалах, знущалися над ним — над людиною, яка просто є українцем. Це й була його єдина «провина», за яку його піддавали тортурам. Прізвище Володимира ставили одним із перших на обмін полоненими, але ватажок «еленерівців», нині безвісти зниклий Болотов, завжди викреслював Володимира Семистягу, приговорюючи, що той має згнити в тюрмі.

Володимир Федорович був у пеклі війни до останнього. «Просвіта» тоді зробила дуже багато для того, щоб допомогти армії, та, як могла, чинила спротив агресорові. На жаль, героїзм одиниць у час тотальної зради не може стати стратегічною перевагою в боротьбі. Потрібно щось більше. Що саме? Про це ми й поговорили з Володимиром Семистягою.

 Володимире Федоровичу, як так сталося, що ми допустили таку страшну біду на Донбасі?

— Тут потрібно брати не останні кілька років, а всі 23 роки нашої незалежності. За цей час київська влада танцювала під дудку так званої місцевої еліти. Даруйте, — це не еліта. Це — феодальні князьки. У них є одна мета — власна вигода, й більш нічого вони не бачать. Перебуваючи на українській території, вони робили все проросійське й все на користь сусідньої держави. Покарала їх українська влада? Ні. Навпаки, вона дарувала їм нові підприємства, влаштовувала під них закони, які дозволяють і зараз Януковичу отримувати з України легально гроші як власнику підприємств. Ця влада закривала українські класи, українські дитячі садки, українські школи, закривала цілі факультети або, навпаки, дарувала звання національних університетів, де зовсім не процвітає українська мова. Сьогодні найбільш українізований, але розгромлений, Національний університет імені Тараса Шевченка, який дав національні кадри загалом усьому Донбасу. Але й цей університет душили весь час. Яким чином? Скорочувалося кількість годин на викладання української мови. Ви можете знайти на інших факультетах викладання української літератури? Як би не так! Скоротилося кількість годин на викладання української мови та літератури, зокрема на таких факультетах, як журналістика. Журналіст повинен володіти українською мовою. Подивіться ж, як розмовляють журналісти. У мене волосся піднімається. Чи то наголос ставлять неправильно, чи то одне слово українською мовою, а друге російською.

 «На протязі»…

— Або «рахую», замість «вважаю» тощо

 І так на всю країну говорив Ющенко.

— І Юлія Володимирівна, й багато хто ще. Але можновладці слугують прикладом для всіх. Або набирай собі репетитора, або залишай посаду в зв’язку з тим, що ти не володієш досконало українською мовою. Я наведу вам приклад. Зустрічаюся з Анатолієм Гриценком, який на Донбасі перейшов на російську, й говорю йому — як ви можете мішати українські та російські слова? А він мені: Do you speak English? Та спік-то, спік! То я до тебе китайською можу звернутись, але ти ж китайської не знаєш. Відкрий законодавство й прочитай — депутат Верховної Ради прирівнюється до державного службовця й повинен володіти й користуватись українською мовою, а не так. що приїхав на Донбас і перейшов на російську. Скільки це може тривати? Тому я вважаю, що ці 23 роки — це роки втрачених можливостей, які призвели до того, що Київ говорить російською мовою. Як наслідок, Київ виступає русифікатором усієї України. Ми не мали перетинати цю межу. При цьому відбувається й скорочення годин на викладання української історії. Як можна виховати національно свідомого громадянина, коли не тільки в школі, а й в університеті скорочено кількість годин на історію, немає семінарів. Історія України є методологією до постання громадянина України.

 Фактично це те ж саме, що забути власну біографію. Амнезія.

— Треба не тільки в сусідів, а й у більшовиків повчитися. Вони знаходили гроші, й студенти три курси або, як правило, два з половиною семестри вивчали історію КПРС. Як ви збираєтеся збудувати державу, коли пропонуєте забуття власної історії й генеруєте білінгвізм? Свідомо перетворюють українців на істоту, яка повинна забути своє Я. Водночас спілкуватись і російською, й українською мовою. Дивна ситуація — цього ж не вимагають від росіян. Гадаю, потрібно негайно приймати закони про громадянство, згідно з якими для того, щоб стати громадянином України, потрібно вивчити українську мову, вивчити українське законодавство й вивчити українську історію, як це робиться в усіх інших країнах. Те, що відбувається сьогодні на Донбасі, є яскравим прикладом нігілізму. Я — голова «Просвіти», й до мене інколи приходять і запитують: червоний — це коричневий? Не знають назв кольорів українською мовою! А все ця безграмотність від того, що ці питання в основі своїй нівелюються законодавством. Навіщо, наприклад, на кожній залізничній станції назви дублювати російською мовою? Хочеш у Європу — дублюй англійською. У банках бухгалтерія ведеться російською мовою. Заходиш до ЖЕКу, в ремонтну майстерню, в університет — усюди російська мова. Йдеться про державну політику.

Ми весь час боїмося когось образити, зачепити. Та Росія вже офіційно втрутилася в наші справи. Вона анексувала Крим, спровокувала криваву бійню на Донбасі. Вона відняла церкви українського Патріархату. Отже, процес державотворення зупинився на рівні 90-х років, на рівні балачок, і нічого сьогодні не робиться в цьому напрямі. У Верховній Раді ухвалюється закон заради самого закону, який на практиці не діє. Ми не можемо навіть підрахувати голосів на виборах, тягнемо з цим, у той час як в Бразилії при електронному голосуванні відбувається підрахунок голосів за дві години. Що вже казати про інші сфери… Якщо нова влада, яка прагне в Європу, не житиме за європейськими законами, то на неї чекатиме така, як і минулих урядів і президентів.

— Чого нам — простим українцям — не вистачає для усвідомлення себе повноцінними громадянами власної країни?

— Люди повинні мати історичну освіту, а звідси — національну свідомість. Історична освіта — не в сенсі університетської, а фахову й зі школи. Хто в нас викладає історію в школі? Діти луганських шкіл №2, 8, 10, 17, інших шкіл Луганщини протестували проти викладання певними викладачами історії в радянському форматі. Діти відверто казали вчителям, що вони недолугі. Один із вчителів луганської школи №17 моєму сину, який приїхав з Майдану, заявив у коридорі — тебе, бандера, треба першого на батареї повісити. Я про це говорю в міському Управлінні освіти, а мені відповідають: «Ну, может преподаватель погорячился». Гадаю, посади директорів шкіл мають бути деполітизовані. У Луганську скрізь директори шкіл — це члени Партії регіонів.

 Місцева Академія культури взагалі очолювався проросійським шовіністом.

— Так. А колишній генеральний директор державної організації Луганська — Облдержтелерадіокомпанії — Родіон Мірошник на сесії Облради зовсім не випадково обізвав українців недорасою. Гірше того, з судовими позовами до «Просвіти» в Луганську виступала Обласна рада. Хіба я — громадський діяч — можу боротися з державним апаратом, де сидять кваліфіковані юристи? А оце недолуге «Єдина країна — единая страна» — це для кого? Для ідіотів, які не знають, що означає «єдина країна»? Ми не повинні боятися Путіна. Є пропагандистський апарат, пропагандистська війна — вступайте в неї, закривайте російські телеканали, приймайте закони, бо якщо ти хочеш вести трансляції іншою мовою, то плати великий податок.

Ми задаємося питаннями, чому так багато людей на Донбасі потяглися до Росії? Та ми ж самі у цьому винні. Для кого ми проводимо сьогодні люстрацію? Із себе потрібно починати! Де люстрація президентського апарату, повноцінна люстрація кабмінівського апарату? Ми ж бачимо, що люстрація інколи до навпаки, коли люструються висококваліфіковані патріотичні кадри. Чому до Верховної Ради пускають тих, хто відверто займає антиукраїнську позицію, наприклад «Опозиційний блок». Це не просто критиканство з мого боку. Є проблема і її треба вирішувати. Є штат Академії наук, є штат гуманітарних інститутів — хто прислухається до їхніх порад і консультацій? Про що це говорить? Про те, що у нас ліва рука не знає, що робить права. Як ми можемо збудувати свою державу, якщо ми маємо територію, маємо апарат, маємо назву, але ми не створили націю. Пригадайте того ж Гарібальді, який закликав, що потрібно створювати італійську націю. Італійці її створили. Де сьогодні Італія і де сьогодні ми? Всі ці прорахунки і призвели до колосального вибуху, який ми маємо в Донбасі.

— Отже, ми самі винні в тому, що створили умови для російської інтервенції.

— Причини ситуації на Донбасі значно складніші, ніж те, що Путін туди пішов. Це комплекс причин. І політичних, і соціальних, і економічних, і фінансових, і духовних тощо. А чи створили ми міцний прошарок середнього класу — основу нашої безпеки?  Ні! До нього належить доцент або професор університету. Він приїздить у Київ з провінції і не може собі дозволити розміститись у готелі. Мало того, що на науку не виділяються гроші, і він приїздить власним коштом, так він не може сплатити за житло. Це нонсенс, що ціни в столиці одні, а в Донбасі, де шахтар добуває для країни «валюту», зовсім інші. Ось ще одна проблема. Невже немає того ж розуміння, що необхідно відділити олігархат від політики? Олігарх має займатися бізнесом, економікою, а не політикою. Ну а подивіться на тих, хто приїздив на так званий антимайдан у Київ з Донбасу. Скільки з них уперше в житті побувало в столиці! Вони нікуди не могли виїхати, тому що ні за що було. На заробітки ж вони в основному їздили до Росії і були готові до цього. Не в Київ, не на Захід, а в Росію. Ще одне. Криза, яка відбувається на сході України є світоглядною. От я вас запитаю — де проходить кордон між Європою та Азією?

— Уздовж  Уральських гір.

— Так усі будуть відповідати. Географічно це так. Але хто встановив цей кордон? Його встановив у ХVІІІ  столітті Петро Перший, підкупивши німецького дослідника Гумбальда. У мене, як у історика, тоді є запитання — якщо Московія розташовувалася в Європі, то навіщо їй було рубати до цієї Європи вікно? Отже, не в Європі вони були, а в Азії. Тоді, де цей кордон пролягає? Він дві тисячі років пролягав через Дон. Тому змінити це в розумі людей неможливо. За Доном дикий степ і зрозуміло чому ці донські козачки настільки криваві і жорстокі. А Україна розташовується на кордоні між Європою і Азією. Тепер зі сходу до нас їдуть ті для кого вже готовий русифікований ґрунт, і вони остаточно витісняють усе, що було українським. Влада ж наша замість того, щоби боронити українців, робила все до навпаки. Тепер багато ніш зайнято цими азіатами або точніше — угро-фінами. Із цього хоч хтось зробив висновок?  Висновок один — «единая страна». Повчиться у росіян, як вони захищають свою мову. Не визнають вони державною мовою удмуртську чи татарську, чи фінську. У нас же суцільне ток-шоу для невибагливих смаків. Це треба припиняти. На цих ток-шоу не з’ясовується істина, не вирішуються проблемні питання. Треба докорінно перебудовувати ЗМІ. Ті дівчатка і хлопчики, які прийшли в інформаційну сферу, вони достеменно не знають ні історії, ні мови. Вони орієнтовані на створення їстівного продукту, а не якісної інформаційної подачі.

Виходить так, що ми живемо в країні суржику. Це суржик не тільки в мові, а й у думках. Наведу один приклад. Нещодавно я виступаю в Київській області, в одному з районів. Розповідаю про те, що відбувається на Донбасі, зокрема про жорстокість донських козаків, чеченців, осетинів, місцевих сепаратистів. Тягне руку жінка, ставить запитання: я все це уважно прослухала, так ви мені скажіть чітко кого ж нам треба підтримувати Росію чи Україну? Я остовпів. Це 70 кілометрів від Києва. Давайте тоді згадаємо Михайла Грушевського і Володимира Винниченка, які говорили, що їхня влада не поширюється за межі Києва. Те ж саме і зараз. Україна живе за одними законами і поняттями, а Київ — за іншими. Наша професура поставлена в умови зубожіння. Ми маємо величезну катастрофу в гуманітарній сфері. За рахунок чого Радянський Союз вирвався вперед у свій час? Було докорінно змінено ставлення до системи освіти. Педагог і медик мають входити до найбільш оплачуваних професій. Ми мусимо докорінно реформувати систему освіти. Подивіться — вчора ми юристів наплодили, завтра бухгалтерів. А робота? Де вони всі знайдуть роботу?

 Наскільки є небезпечною хвиля біди, яка розпалена на сході, для інших регіонів?

— Хочу, щоб усім нам вистачило мудрості для того, щоби бути об’єднаними і припинити той безлад, який зараз на Донбасі. На Донбасі особливо в умовах холоду будуть розуміти, що вони потрапили м’яко кажучи в халепу, в зону гуманітарної катастрофи. Зруйнована економічна і транспортна інфраструктура. І в матеріальному плані і в духовному та територія перетворюється на Дике поле. Дехто на Донбасі сподівається на те, що їх Путін врятує. Скоро прийде розуміння, що це  блеф. Путіну вони не потрібні. Йому потрібна Україна, бо імперія не може існувати без свого розширення. Вона завжди існувала за рахунок експансії. У нас є висококваліфіковані кадри, родючі землі. Кожен окупант, який приходить на чужу територію, має на меті лише пограбування. Путін нічого не хоче вкласти в Україну, він хоче вивезти. Бандити, які зайшли на Донбас, розподілили сфери впливу і грабують кожний свою територію. Але те ж саме робила українська влада! Тільки в інших масштабах під патронатом закону. Вона дала можливість Єфремовим, Тихоновим, Голенкам грабувати схід. Фірташі, Ахметови — що вони робили з нашою країною? Грабували.

 У багатьох східняків складається враження, що Київ відмовився від Луганська.

— Відчуття таке є, але це емоції. Тому не хотілося б про це говорити. Скажу лише, що багато з того, що там відбувалося йшло з Києва. У нас багато патріотів України запитували — чому це так? Бо навіть Майдан переміг, начебто мало щось змінюватись? На жаль, змінюється дуже повільно. У Платона є вислів, що держави стануть щасливими тоді, коли філософи стануть царями або царі стануть філософами. На превеликий жаль, наші місцеві князькі стали філософами лише власної кишені, філософії ж держави в них як не було, так і немає. Ми повинні зрозуміти, що в своїй державі ми всі брати і сестри. Ми всі є українською нацією. Ми не народ України, а український народ. Ми маємо гуртуватися, зокрема довкола Президента і Президент сам повинен про це знати і робити суспільству відповідні посили.

Тому гостро постає питання національної ідеї. Наша ідея сьогодні ніде офіційно не зафіксована. Квінтесенція нашої поведінки має бути зафіксована в Конституції. Національна ідея — це не потреби шлунка. Міхновський сповідував принцип: Україна для українців. За радянських часів був принцип — «Союз нерушимый республик свободных». Усе це застаріло, і ми маємо відпрацювати сучасні принципи національної ідеї, які мають відштовхуватися від нашої ментальності, органічно відповідати їй. Вийдіть на Хрещатик і запитайте в чому є сенс нашої національної ідеї? Мало хто скаже. Єдиної національної церкви немає, єдину мову і культуру втрачаємо, єдине інформаційне поле відсутнє. То що у нас є? Тому це й є завдання Президента, щоб об’єднати нас навколо вічних українських цінностей. А ми зобов’язані підтримати його потуги в цій царині.

Валентин Торба, «День»