news-image: Чи буде в Гонконгу Майдан?
 Ситуація в Гонконгу, де з кінця минулого тижня проходить акція протесту під назвою «Окуповуй Централ», поступово нормалізується. Після бурхливого вечора неділі, коли в хід, уперше з 2005 року, пішли сльозогінний газ і димові шашки, протестанти перестали лізти на рожен. А влада навіть вирішила відвести загони поліції спеціального призначення. Поки що.

У соцмережах громадяни скоріше із засудженням відгукуються про тих, хто перекрив центр міста, порушивши рух транспорту. Навряд чи те, що заняття в школах довелося скасувати, а відділення деяких банків і установ закрити, додасть демонстрантам симпатій. Так що жорсткі дії поліції були визнані багатьма грамотно-виправданими, а поведінка маніфестантів такою, що вийшла з-під контролю. Це визнав навіть лідер протестувальників, відомий у студентському середовищі професор права з університету Гонконгу Бенні Тай, пише Укрінформ.

Декілька тисяч демонстрантів, в основному молодь, вийшли на вулиці виключно з політичних мотивів. Вони висунули низку вимог. Серед них – відставка діючого керівництва і проведення в 2017 році прямих всезагальних виборів глави місцевої адміністрації. Нині він обирається колегією виборців. Причому в 2017 році з’явиться право вибрати серед 2-3 альтернативних кандидатур, щоправда, теж спущених «згори». Так 31 серпня ухвалив Постійний Комітет Всекитайских зборів народних представників (постійно діючий орган найвищого законодавчого органу Китаю).

На материку вважають, що вже пішли на певну демократизацію процесу виборів на цій частині своєї території. В уряді КНР, коментуючи протести в Гонконгу, лише підкреслили, що недавно внесені у виборчу систему САР зміни забезпечують “довгострокове процвітання” Гонконгу і сприяють “збереженню національного суверенітету Китаю”.

Якщо вже на те пішло, то гонконгівці ніколи й не обирали самі своїх лідерів. З 1997 року, коли район «повернувся в лоно батьківщини», керувала Гонконгом, фактично, схвалена офіційним Пекіном людина. А раніше, коли Гонконг був колонією Британської корони, губернатора взагалі присилали з метрополії.

Але тепер певна частина населення захотіла сама піти з бюлетенями до виборчих урн. Ще в червні, коли в Пекіні лише готувалися внести зміни у виборчий процес, активісти провели онлайн-референдум, у якому взяли участь близько 800 тисяч осіб. Уряд Китаю, звичайно ж, назвав його незаконним, як і нинішню маніфестацію. Речник китайського МЗС Хуа Чуньїн у понеділок охарактеризувала акцію «Окуповуй Централ» як таку, що підриває верховенство закону і порушує соціальну безпеку.

Дипломат нагадала, що САР – китайський регіон, а тому все те, що в ньому відбувається, має пряме відношення до суверенітету КНР. Вона закликала «зовнішні сили» та «іноземні держави» утриматися від підтримки мітингів, оскільки це розцінюватиметься як втручання у внутрішні справи КНР.

Втім, пані Хуа не сама підняла тему зовнішнього впливу, вона відповідала на поставлене журналістом запитання про можливий зв’язок. Було б дивно, якби в тому, що відбувається, не побачили всюдисущу «руку Заходу». Найактивніше про це пишуть не так китайські, як російські ЗМІ, причому, як про очевидний факт.

З подання газети «Хуанцю Шибао» розлетілася звістка про те, що лідери протестного руху й активісти-студенти нібито пройшли курс у напханому примітними шпигунами Гонконзько-американському центрі. І там їм нібито обіцяли всілякі блага в обмін на «просування демократії».

«Складається враження, що заснований США Гонконзько-американський центр намагається застосувати досвід східноєвропейських «кольорових революцій» у Гонконгу з метою впливу на внутрішню ситуацію», – роблять висновок китайські оглядачі. А російські додають до цього, що Захід тисне на Китай тому, що той не засуджує дій Росії в Україні і не приєднується до санкцій проти РФ.

Нинішня реакція китайської сторони досить поміркована, у порівнянні з набагато більшою критикою на адресу зовнішніх сил, що звучала цього року з інших приводів. Так, на початку вересня Пекін обурило те, що в Лондоні дозволили собі обговорювати і критикувати політичну реформу в колишній колонії. МЗС КНР дорікнув Великобританії за втручання у внутрішні справи Гонконгу, а отже, і всього Китаю. У березні цього року під удар потрапив останній губернатор Гонконгу Крістофер Паттен за те, що під час візиту в колишню вотчину він назвав ситуацію в ній “не ідеальною” через придушення розвитку демократії. А в травні Пекін висловив невдоволення Вашингтону за критичну оцінку США політичної системи на острові.

Втім, у материковому Китаї інформація про гонконгівські події видається порційно. Нема чого зайвий раз розбурхувати людей, особливо тим, що відбувається на території самої країни. Від гріха подалі в понеділок заблокували популярний фотообмінник Instagram, який почав рясніти знімками з місця подій. Така ж доля спіткала з другої половини дня сайт однієї з найпопулярніших гонконгівських англомовних газет South China Morning Post, а також низку інших видань. Місцеві пошукові системи виснуть при введенні у вікно запиту “Occupy Central”.

Форма протесту, вибрана гонконгівцями, не випадково називається «Окуповуй», вона передбачає ненасильницький протест з метою змусити владу піти на поступки шляхом блокування адмінбудівель. До речі, в 2011-2012 роках така сидяча акція проходила в цьому мегаполісі цілих 10 місяців. І вже це відрізняє Гонконг від інших китайських міст. Регіону 17 років тому було обіцяно збереження на 50 років капіталістичного устрою у рамках формули «одна держава – два лади». При цьому природно й те, що Пекін потихеньку «підтягує» тих співвітчизників, які продовжують користуватися набагато більшими свободами, до своїх норм.

Глава адміністрації САР Гонконг Лян Чженьїн пообіцяв присутнім, що проведе новий раунд консультацій щодо питання виборчої реформи з пекінською владою в середині жовтня. От тільки навряд чи це щось змінить. Хоч і малоймовірно, та все ж, якщо раптом протестантам таки спаде на думку домагатися свого більш радикальними методами, можна не сумніватися, що вони будуть придушені швидко й ефективно.